Отці Першого Вселенського Собору
Сьогоднішня неділя присвячена Святим Отцям Першого Вселенського Собору. Їхня згадка заставляє нас, християн, задуматися над нашим життям та нашими справами. Ми дуже часто забуваємо про те, що повинні також піклуватися про добро своєї Церкви, боронити її перед різноманітними сектами, оберігати чистоту нашої віри, традиції та звичаїв. Пригадаймо собі слова Спасителя, які Він проказав під час Тайної Вечері:
«Я вже більш не у світі, а вони у світі, і я до тебе йду. Отче Святий! Заради імені твого бережи їх, тих, що їх ти мені передав, щоб були одно, як ми!» (Ів. 17,11).
«Слова бо, тобою мені дані, я їм дав, і сприйняли вони їх, і справді збагнули, що від тебе я вийшов, і увірували, що ти мене послав» (Ів. 17,8).
«Я об’явив твоє ім’я людям, яких ти від світу передав мені. Вони були твої, ти ж передав мені їх, і зберегли вони слово твоє» (Ів. 17,6).
Ці слова Христа наголошують нам, що ми повинні жити та дихати Святим Духом, свій розум та віру укріплювати через Божі ласки. Ми маємо пам’ятати, що наше життя має стати безперервним пошуком дороги до Небесного Царства. Господь завжди чекає нас. Він не тільки чекає, але і хоче, щоби ми передавали свою віру іншим людям, щоби голосили Євангеліє цілому світу. Він прагне спасти кожну людську душу, але, на жаль, ми часто забуваємо, що Господь не може нас спасти, якщо ми цього не прагнемо. Наше життя має стати прикладом для іншим людей, як це зробили Святі Отці.
Ми маємо бути дуже вдячними їм, бо вони зберегли для нас правдиву віру, оборонили Христову Церкву та подали безмежні плоди своєї святості, з яких ми можемо користати. Життя кожної людини, тим паче життя християнина, має бути відкритим до Божої любові, до ласки освячення та спасіння.
Тут доречно було б навести такий приклад: йшла Друга Світова Війна, американський корабель, який пошкодили японські літаками поблизу одного із тихоокеанських островів, не мав жодного шансу вижити. Люди змушені були покинули потопаючий корабель та оселитися на найближчому острові. Наслухавшись про жорстокість та людоїдство місцевих мешканців, вони приготувалися до недружньої зустрічі. Проте, на їхнє великого здивування, тубільці зустріли їх дуже привітно, у будь-якій справі проявляючи дружелюбність. Вони піклувалися про військових, приносили їм їжу та дарунки, доки ті не покинули острів. Тубільці, на велике здивування військових, були просвічені місіонерами, знали про Христа та жили Євангелієм. Всі вони були охрещені. Господь подбав про їхнє життя, повністю перемінивши його, що замість жорстоких людожерів вони стали добрими та миролюбними людьми.
Всі ми прагнемо бути слугами Христа, але не хочемо нічого для цього зробити. Забуваємо, що наш світ, світ без Бога – жорстокий та немилосердний. Просімо Господа, щоби Святі Отці стали дороговказами в нашому житті, щоби допомагали нам утвердитися у правдивій вірі. Навіть, якщо ми і бачимо незгоду поміж християн, тоді маємо звертатися до Святих Отців, щоби вони підтримали нас у молитві, зберегли єдність та любов поміж нами.
За матеріалами: http://www.cssr.lviv.ua/