Проповідь на неділю про Закхея
Дорогі брати та сестри, сьогоднішнє євангельське читання знову описує нам велике Боже милосердя. Бо що може бути важливішим за Боже милосердя? Воно – невичерпне джерело нашої надії, бо ми постійно потребуємо Божого прощення. Добрий і милосердний наш Господь – не забуваймо про це.
Сьогодні ми чуємо розповідь про дивну зустріч милосердного Ісуса із Закхеєм. Йдучи в Єрусалим, Господь відвідує місто Єрихон. Біля міських воріт Він зцілює сліпого жебрака, котрий, завдяки своїй вірі та ентузіазму, зумів крізь натовп протиснутися до Ісуса. На цих вулицях і сьогодні дуже багато людей. У цьому місті жив чоловік, Закхей, начальник митарів та дуже багата людина. Він був відомий не тільки у Єрихоні, але й поза його межами. Митарі були збирачами податків, яких усі ненавиділи. Адже вони не тільки працювали на римських завойовників, але й обдирали свій народ. Окрім податків, встановлених Римською владою, вони брали і додаткові оплати, котрі залишали собі.
Євангелист Лука розповідає про те, як Закхей шукає Ісуса, щоби побачити Його і дізнатися Хто Він такий. Проте через великий натовп людей і свій малий ріст не міг цього зробити. Проте начальник митарів активно діє, щоби здійснити задумане: спершу він замішується з натовпом, а потім, вибігши вперед, залізає на високу смоківницю, щоби побачити Ісуса, бо саме у той час Він мав проходити повз дерево. Він не думає про те, що «скажуть люди», побачивши чоловіка високого рангу, котрий спочатку швидко біжить, а потім вилазить на дерево. Прекрасний приклад подає нам Закхей: ми також бажаємо бачити Ісуса і перебувати з Ним. Тоді запитаймо себе: чи так щиро і так сильно ми прагнемо цього і чи готові ми на вчинки, які можуть не сподобатися іншим людям?
Папа Іван Павло ІІ, коментуючи цей уривок Євангеліє, писав: «Чи прагну я побачити Ісуса? Чи роблю все можливе для цього? Ця тема тепер, через дві тисячі років, залишається такою ж актуальною, як і тоді, коли Ісус обходив міста та села Своєї країни. Вона актуальна і для кожного із нас: чи дійсно ми прагнемо побачити Його? Можливо, навпаки, я намагаюся втекти від Нього? Можливо, я бажаю, щоби ані Він мене, ані я Його, не бачив? Якщо ж все-таки Він якимось чином потрапляє у поле мого зору, то чи не прагну я залишатися на віддалі від Ісуса, не намагаючись приблизитися до Нього, не потрапляючи Йому на очі, не привертаючи Його увагу? Чи не чинимо усі ми так само?».
Христос щедро винагороджує усі наші зусилля, котрі ми прикладаємо заради того, щоби наблизитися до Нього. «Прийшовши на те місце, Ісус глянув угору і сказав до нього: «Закхею, притьмом злізай, бо Я сьогодні маю бути в твоїм домі» (Лк. 19:5-6). Яке неймовірне щастя! Чоловік, у якого була тільки можливість спостерігати за Ісусом з дерева, так несподівано почув, як Той кличе його по імені – як старого друга, котрого бажає відвідати, бо давно не бачилися. Ісус побачив щирість Закхея. І сам начальник митарів розуміє, що Той, в Кому він бачить довгоочікуваного Месію, любить його. Він зворушений до глибини душі і розкриває перед Господом двері свого серця. «І зліз той швидко і прийняв Його радо» (Лк. 19:7).
Тепер у Закхея є Ісус, а значить є усі. Його не бентежить та думка, що відвідини Ісуса його дому може поставити під удар його професійну діяльність чи перешкодить йому виконувати обов’язки начальника митарів. Навпаки, він ділом доказує щирість свого навернення і стає учнем Божественного Учителя: «Господи, ось половину майна свого даю вбогим, а коли чимсь когось і покривдив, поверну вчетверо» (Лк. 19:8). Тільки той, хто правдиво зустрівся з Ісусом, отримує любов, милосердя, щирість. Закхей прагне віддати половину свого майна бідним, а тим, кого скривдив, віддає вчетверо. Він ділиться з ближнім усім, що має. Закхей розуміє, що йти за Ісусом можна тільки тоді, коли ти відречешся від прив’язаності до матеріального.
Побачивши як Ісус входить у дім Закхея, чимало людей обурилося, бо в ньому вони бачили тільки великого грішника. Тоді Господь промовляє слова розради та потіхи: «Сьогодні на цей дім зійшло спасіння, бо й він син Авраама. Син бо Чоловічий прийшов шукати і спасти те, що загинуло» (Лк. 19:9-10). В цих слова ми бачимо слова надії. Іноді Господь допускає у нашому житті чорну полосу, іноді нам доводиться брести у темряві. У такі хвилини нам потрібно пригадати, що Ісус – наш Добрий Пастир, уже вийшов нам назустріч. Господь ніколи не забуде про Своїх дітей.
На прикладі Закхея ми бачимо, що жодна людина, не може вважати себе загубленою для Бога. Із сьогоднішнього Євангелія ми бачимо, що усі жителі Єрихону вважали Закхея, свого начальника митарів, людиною, далекою від Бога. Проте Ісус, щойно увійшовши у це місто, прагне саме на ньому зупинити Свій погляд. Адже Закхей бажає побачити Господа, бажає цього з усього серця.
Нам ні на мить не потрібно втрачати надії, навіть тоді, коли усе видається закінченим. Господь всемогутній, а Його милосердя – безкінечне. Тому ніколи не вагаймося у Його любові та вірності до людей. Його милосердя – безмежне. Його любов – безкінечна. Амінь.
Веб-ресурс парафії Святого Миколая