Свято Воздвиження Святого Хреста
Коли ви бачите будівлю з хрестом на ній, то відразу розумієте, що це християнська церква. Хрест є найвпізнаванішим символом християнства. Мінора (семисвічник) є символом юдаїзму, а півмісяць — ісламу. Але Хрест є знаком християнства. Щороку 14 вересня ми святкуємо Воздвиження Святого Хреста.
Хрест займає центральне місце у християнській вірі. Ви ніколи не знайдете католицької церкви без хреста. Іноді це просто хрест, але найчастіше — розп’яття із зображенням розп’ятого Христа, що висить на ньому.
Отже, що означає Хрест для нас? Що він являє собою? Яку мить історії він ставить перед нашими очима?
Це була мить — на жаль, одна з багатьох, — коли релігійна та світська влада, у цьому випадку юдейська і римська, об’єдналися, щоб засудити й стратити невинну людину.
Для тих, хто мав владу, це була звичайна справа. Ось ще один релігійний і політичний фанатик, який становить загрозу стабільності суспільства, і з ним треба покінчити. До того ж вони мусили зробити це швидко, бо наближалася Пасха. У них не було часу уважніше розглянути цю справу, навіть якби вони цього хотіли.
Але чого вони не могли побачити, так це того, що ця людина є Сином Божим.
Тому те, що вони зробили, не було просто черговою звичайною стратою. Своїм рішенням вони вчинили найбільший гріх, який тільки можна уявити: спробували знищити Того, Хто був їхнім Богом.
Коли Ісуса прибивали до хреста, Він сказав:
«Отче, прости їм, бо не знають, що роблять» (Лк. 23, 34).
А згодом святий Павло написав:
«Якби вони її пізнали, то не були б розіп’яли Господа слави» (1 Кор. 2, 8).
Вони аж ніяк не могли зрозуміти значення того, що робили. Але це не означає, що вони були невинними.
Вони знали, що Він невинний, а стратити невинну людину ніколи не може бути правильним.
Вони зробили те, що зробили, керуючись сумішшю різних мотивів, як це часто буває з людьми у їхньому гріховному стані. У свідомості тих, хто судив Ісуса і той хто вирок виконував, Його розп’яття було типовою моральною плутаниною — з усією тією розгубленістю, невпевненістю та докорами сумління, які переживаємо всі ми.
Але що означав Хрест у свідомості самого Ісуса?
Він був повним і остаточним виявом Божої любові до Свого народу і до всього Свого творіння.
Він народився, щоб бути «Богом з нами», і помер як «Бог з нами».
Він ніколи не відмовиться від цього, незалежно від того, як ми до Нього ставимося, незалежно від того, що ми робимо.
Він міг утекти від хреста. У саду Він сказав Своїм учням, що може покликати на Свою допомогу дванадцять легіонів ангелів. Але якби Він так зробив, то як могли б сповнитися Писання? (Мт. 26, 53–54).
Бог знав, що ми спробуємо відкинути нашого Спасителя. Старий Завіт цілком ясно про це свідчив. Історія Ізраїлю була історією постійної невірності.
Але життя і смерть Ісуса є історією цілковитої вірності — жертовним принесенням людського життя, прожитого в досконалій любові та самовідданості й відданого Отцеві:
«Отче, у Твої руки віддаю духа Мого» (Лк. 23, 46).
Хрест є завершенням життя, яке є водночас цілковито людським і цілковито божественним.
В одній-єдиній події розп’яття ми можемо одночасно побачити і глибину людського гріха та падіння, і висоту Божого прощення, любові та сили.
Він прийшов як один із нас, щоб перебувати з нами й зробити присутніми серед нас Свою любов і Своє прощення.
Він прийшов не лише для того, щоб повернути нам життя, яке було дароване нам на початку, але щоб піднести нас ще вище: щоб ми були з Ним, Сином, по правиці Отця.
Земне людське життя Ісуса завершилося на хресті.
Тому хрест є знаком і смерті, і життя.
Він показує факт смерті Ісуса від наших рук, через нашу зіпсутість.
Водночас він являє Божу любов, яка прощає і яку ніколи не може відштовхнути наш бунт проти Бога.
Розп’яття Ісуса було жорстокою і гріховною стратою цілковито невинної людини.
І те, що ми сьогодні робимо зі своїми ближніми, є тим самим, що тоді зробили з Ісусом.
«Істинно кажу вам: те, що ви зробили одному з Моїх братів найменших — ви Мені зробили» (Мт. 25, 31–46).
Водночас те, що відбулося на хресті, є унікальним, тому що це була смерть Бога, Який став людиною, заради нашого спасіння.
Саме через цю смерть і через спасіння, яке Він здобув для нас, Він може сказати:
«Ви Мені це зробили».
Зображення ілюстративне PublicDomainPictures – Pixabay