Надвірнянський Деканат
Проповіді

Проповідь на неділю сліпонародженого

Share

Із давніх-давен людина намагалась пояснити присутність зла у світі. Прагнула  пояснити існування хвороби та терпіння. У часи Спасителя вважалося, що хвороби та проблеми в особистому житті – це наслідок гріха. Тому й недивно, що серед єврейських мудреців була поширена приказка: «Немає смерті без гріха і страждання без провини». Для них вся проблема зводиться до пошуків винного. Тому й не дивно, що коли вони бачать сліпого чоловіка від свого народження, вони впевнені, що або цей чоловік, або його батьки вчинили тяжкий гріх, бо аж надто очевидне покарання.

Тому і не дивно, що учні Ісуса, побачивши сліпця, запитують: «Учителю, хто згрішив? Він – чи батьки його, що сліпим він уродився?» (Ів. 9:2).

Які б випробування не мала людина це – «щоб ділам Божим виявитись на ньому» (Ів. 9:3). Нерідко в терпіння можуть проявитись діла Божі, наприклад, через зцілення, як в цьому випадку, чи через мужнє та терпеливе прийняття тих терпіннь, коли ми даємо можливість силі Божій проявитись через наші немощі. Ми нерідко просто маємо визнати, що в терпінні є щось таке, що не піддається жодним поясненням.

Ісус закликає нас, щоб ми перестали думати про своєрідний автомат: засунеш монетку, тобто добре діло чи погане, а він тобі у відповідь покупку, тобто нагороду чи покарання. Звичайно, що кожен наш вчинок тягне за собою певний наслідок, так що за добрі вчинки ми  можемо одержати винагороду, а за погані покарання. Скажімо, коли водій на підпитку потрапить в дорожню пригоду. Проте це не завжди так, бо маємо так само чимало прикладів, коли добрі, на нашу думку люди, потрапляють в халепу, а поганим, хоч би що. Не слід нам у цьому випадку пересіювати через сито усі вчинки та попереднє життя людини, бо саме про це говорить Господь, кажучи: «Ані він не згрішив, ані батьки його…» (Ів. 9:3).

У цьому євангельському уривку (Ів. 9:1-38) розгортається нова історія: із хаосу і терпіннь цього світу мудрий Бог звершує нове творіння. На початку книги Буття ми бачимо як Бог творить все із нічого, із хаосу. Він не тратив час, щоб пояснити походження хаосу, не описує цей хаос. Він просто створив світло, а потім і цілий світ.

Так і тут Ісус творить діла Того, Хто Його послав. Наступає новий хаос, нова ніч та темрява, вночі Христа буде схоплено засуджено та розп’ято. Проте після темряви Страсної седмиці наступає Світло Пасхального ранку і Воскреслий Христос вводить нас у нове творіння.

Зціленням сліпого євангелист Іван показує нам, коли Божа істина та життя світу співпадають. В цій сцені ми можемо на ділі зрозуміти, що означають слова: «Світло світить і темряві і темрява його не пойняла» (Ів. 1:4). Після зцілення сусіди та знайомі перестали впізнавати сліпонародженого. Схоже відбувається і серед нас, коли Божа благодать, яка входить у життя людей перемінює їх до такої міри, що всі навколо дивуються та не вірять у таку переміну. Чи може людина, яка звикла обманювати, сваритися, красти – раптово стати чесною? Звичайно, що може. Подібне ми бачимо після Воскресіння Ісуса, коли учні намагалися зрозуміти чи насправді перед ними стоїть Воскреслий Ісус.

З новим творінням приходять у світ і інша дійсність: зцілення, переображення світу, а нам залишається тільки дивуватися та думати, як це все відбулося. Ми можемо тільки повторювати це питання, котре ставили перед сліпонародженим: як це відбулося? Відповідь тут є очевидна: через посередництво Ісуса.

Де ж ми можемо віднайти Ісуса, щоб Він міг преобразити наше життя?

Сліпонароджений на це питання відповіді фарисеям не зміг дати, але Євангеліє нам дає відповідь на це питання, бо саме для цього воно і написано.

Джерело

Можливо Вас зацікавлять ці публікації:
Share

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *