Проповідь на свято Святого Василія та Обрізання ГНІХ

Дорогі брати і сестри у Христі, сьогодні особлива неділя, тому що в цей день ми відзначаємо декілька величних подій. З однієї сторони, прославляючи Христове Різдво, ми згадуємо подію Обрізання Ісуса, а з іншої – здійснюємо пам’ять святителя Василія Великого.

Наша свята Церква встановила восьмого дня після Різдва Христового святкувати Обрізання Христа. Для чого нам потрібно згадувати подію Обрізання? Що такого надзвичайного  в цій події, такій звичній для того часу і того середовища, в яких народився Христос? Чому ж ми повинні пригадувати, святкувати цю подію через сотні років?

Для людей того часу ця подія не було якоюсь незвичною. Будь-який ізраїльський хлопчик повинен був пройти обрізання восьмого дня після свого народження. Це було знаком його обраності, його приналежності до того народу, котрий уклав завіт із Богом, із середовища якого очікували на появу Спасителя світу, Месію.

Христос прийшов у визначений історичний час, у визначене історичне культурне середовище, у визначений народ. Христос приймає все це, стає органічною частиною цієї спільноти, цього народу, цієї культури, цього історичного періоду. Проте в цей самий час Він приходить для всього світу, для всіх народів, для всіх часів. Він приходить, щоби Його блага новина, Його наука, Його справа, Його місія спасіння людського роду розповсюджувалася та розвивалася серед інших народів світу, оновлюючи історичну епоху та культуру  в міру Його росту, перетворюючи всіх людей на синів Божих.

Церква, встановлюючи почитання Обрізання Господнього, показує нам справжнє воплочення Христа. Бог по-справжньому воплотився та став людиною. В Ісусі ми бачимо поєднання Божественного та людського, поєднання Старого та Нового Завітів.

Спаситель показує нам приклад смирення. Він бере на Себе людське тіло, не соромиться у всьому підкорятися Закону Мойсея. Першим прикладом смирення Сина Своєму Небесному Отцю стає Його воплочення в особі малої Дитинки, а не дорослої людини. Першим Його актом послугу Закону стає прийняття обрізання восьмого дня, згідно Мойсеєвого Закону. Ось в цьому сенс Христового Обрізання.

Сьогодні ми також згадуємо Святителя Василія Великого, архиєпископа Кесарії Каппадокійської. Він прожив тільки 50 років. Все його життя та діяльність протікала в Малій Азії, в Каппадокії, де були досить складні умови. Церква ще не мала власного богослов’я. Віру вона отримала від апостолів, котрі спілкувалися з Христом. Проте цю віру потрібно було сформувати та зробити стійкою при зіткненні із культурою, наукою, цивілізацією, філософією того часу.

Так всередині Христової Церкви виникає досить багато різноманітних богословських, релігійно-філософських течій, котрі ворогували між собою, утворюючи нові єресі, спотворюючи християнську науку.

Василій Великий заступається за Христову віру, стає видатним християнським богословом, видатним християнським ієрархом, великим князем Церкви, великим дипломатом того часу, великим учителем та мислителем. Проте він залишається слугою христової спільноти, слугою своєї Церкви, свого народу. Якщо потрібно було показати мужність перед державною владою, то він її показував. Він прямо говорив імператору, коли той грозив йому темницею чи засланням: «Що ти мені можеш зробити? Позбавиш майна? – У мене нічого немає? Відправив у заслання? – Скрізь Божа земля. Позбавиш життя? – ми ж прагнемо до Бога, до зустрічі та спілкування з Ним». Коли ж потрібно було послужити людям, тоді Василій Великий організовував лікарні, притулки, будинки для прочан, не тільки за церковні кошти, але і за свої. Він був не тільки керівником, він був служителем.

За своєю природою Василій Великий був аскетом, подвижником, молільником, монахом, також і великим вченим. Серед цих багаточисельних зіткнень всередині християнства, серед різноманітних єресей він залишається строгим, переконливим ревнителем Христової науки. Він шукав правдиву Христову віру скрізь. Він збирав ці крупинки істини і прагнув заблуканих та тих, хто спотворював істинну Христову віру, прикликати до себе, показати їм справжню дорогу. Він спілкувався з кожною людиною, щоби прикликати всіх на правдиву дорогу Христової науки та віри.

Таким світочем був Василій Великий. Від нього також нам залишилася Літургія, котру ми служимо, він залишив нам безліч богословських трактувань, котрі стають джерелом для нашого богослов’я. Цей дивовижний святий вчить нас мужньо боронити Христову Церкву, вчить нас мудрості, вчить нас вивчати Святе Писання, знати Боже Слово, науку Церкви, зростати в премудрості та розумі.

Дорогі брати і сестри, сьогоднішній празник Обрізання Господнього відкриває перед нами всю глибину великої тайни Боговоплочення – великої тайни нашого спасіння. Про цю саму тайну говорить нам і образ полум’яного проповідника Христової віри, святителя Василія Великого, пам’ять якого щорічно пов’язана із цим празником. Він закликає нас з великою вірою, надією та любов’ю промовляти ім’я нашого Спасителя, Котрому буде безмежна слава на всі віки.

Джерело: Сайт Парафії Святого Миколая

Share

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *