Бог та страждання

Те, що Бог взагалі не бажає нікому страждань, ясно бачимо з того факту, що Він його не створював і в подальшому не вкладав в Свої творіння. Страждання чуже для Божого задуму по відношенні до людини та інших Його творінь в природі.

В Святому Письмі ми бачимо характеристику того, що було створено Богом: все було добре та вільне від зла. В книзі Біблії на кожному етапі творення знаходимо: «І побачив Бог, що воно добре» (Бут. 1:4, 10,12, 18, 21,25). І дальше книга Буття підтверджує все вище створене: «І побачив Бог усе, що створив: і воно було дуже добре» (Бут. 1:31).

Святі Отці, говорячи про зло, мають на увазі не тільки моральне зло, але також і різноманітні біди, в яких страждання стає переважаючим елементом. Вони не завжди говорять про нього окремо. Проте вони говорять про хвороби, тління, смерть, в яких страждання все це супроводжує. Святі Отці також говорять про людську пристрастність, через яку людина схиляється до природних пристрастей, в яких страждання займає перше місце.

Святі Отці також наголошують, що з самого початку творення, жодного страждання чи пристрасності, просто не існувало, тому що Бог не вклав це в своє творіння, і не бажав, щоби це там було. Відносно людини, то Григорій Ніський підкреслює: «Людина була створена Богом не для поганого кінця, бо Господь створив вселену для блага». На питання звідки взялися хвороби, звідки беруться тілесні страждання, Святитель Василій Великий відповідає: «Хвороба не є вічною, вона не є творінням Бога. Живі створіння створені Богом з відповідною будовою, яка є для ним звичною, вони були створені для праведного життя, проте вони хворіють, коли відходять від звичної будови. Вони втратили здоров’я через поганий спосіб життя чи ще якісь причини, котрі викликають хвороби. Таким чином Бог створи тіла, а не хвороби. Живі створіння створені з досконалими членами, хвороби ж отримують, відійшовши від Бога». Святитель Григорій Палама також наголошує, що «Бог не створив… ані хвороби, ані фізичні недоліки».

Відносно страждань, то преподобний Максим Ісповідник стверджує, що «Бог, Котрий створив людську природу, не з’єднав в ній одночасно задоволення та страждання, котрі відносяться до почуттів… перетворення природи в пристрасті, тління та смерть людина не отримувала від Бога… адже в першій людині була відсутня будь-яка пристрасть, тому що вона була схожа до Того, Кому невідома пристрасть». Преподобний Іван Дамаскин також стверджує, що Бог хотів, щоби ми завжди були безпристрасними, тобто вільними від будь-яких страждань.

Саме тому, що Бог є добрим, Він не міг вкласти в людську природу зло, котре ми тепер бачимо в ній. «Оскільки, – пише святитель Григорій Ніський, – людина є Божою справою і Бог цю живу істоту по Своїй доброті привів в буття, тому буде несправедливо підозрювати, що людина, причина створення котрої було добро, була створена Творцем на зло. Ми повинні шукати вину того, чому ми перебуваємо в такому стані, позбавлені кращого».

Припущення того, що Бог став причиною зла, приводить нас до відкидання Його благодаті. «Неправда, – пише Діонісій Ареопагіт, – що Бог був причиною зла, тому що тоді потрібно було б відкидати Його любов, щоби не казати, що Він творить, включаючи і сьогоднішній день, тільки добрі справи».

Відкидаючи благодать Бога, людина відкидає і Самого Бога. Святий Василій Великий ставить в один ряд з атеїстами того, хто вважає, що Бог є творцем зла: «Безумна та людина, котра каже, що Бога не існує. Проте близька до неї і та, котра говорить, що Бог – винуватець зла. Адже один говорить, що Бога немає, а інший стверджує, що Бог не досконалий, тому що, якщо Бог – винуватець зла, то, звісно, він не може бути досконалим та благим».

За матеріалами книги: Жана-Клода Ларше «Бог не хочет страдания людей».

Фото: “Pixabay”

Далі буде.

Share

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *