Роздуми владики Василія Івасюка над посланням «Залишиться вам одне – те, що ви дали вбогому»

Share

Роздуми над Посланням Синоду Єпископів 

Української Греко-Католицької Церкви 2020 року 

«Залишиться вам одне – те, що ви дали вбогому»

«Бідних матимете з собою повсякчас» (Ів. 12:8).

Вступ. Дорогі браття і сестри в Христі! Святіший Отець Папа Франциск започаткував у Ювілейному році Божого милосердя (2015–2016) щорічний Всесвітній день убогих. Блаженніший Святослав у посланні до вірних закликає допомогти своєму ближньому в потребі. Підтвердження цьому є притча про багача і Лазаря.

І). Притча про багача і Лазаря. Святе Письмо розглядає турботу про ближнього як обов’язок підтримати потребуючого і за не виконання цього слідує покарання. Книга Амоса говорить про марну впевненість багатіїв так: «Горе безжурним (…) та безпечним! (…). Ви віддаляєте день лиха й наближаєте насильства осередок. (…) П’ють вино в великих чашах (…) і над руїною Йосифа не вболівають. За те ж підуть тепер у полон на чолі полонених, і гульня тих, що вилежувалися, минеться. (…). Мені огидна гординя. (…)». (Амос 6:1,3-8). Ці слова пророка викривають лінь та байдужість до справ і терпіння народу. Його слова прямо відносяться до нашої влади в Україні, яку народ собі вибрав. В той же час пророк Амос кричить до них зі Старого Завіту «А ви обертаєте правосуддя в отруту, плід справедливости – у полин». (Амос 6:12).

З іншої сторони притча про багача і вбогого Лазаря навчає правди про безсмертя людської душі. Лазар покірно перетерпів страждання, невдачі, голод, холод, бідність й удостоюється радості у Небі, а багач здобув свої радість і щастя на землі, не розділяючи свого багатства з іншими і тому у Вічності отримує терпіння. Віруємо, що душі померлих або блаженствують або мучаться, відповідно до виконаних діл. Душі розлучившись із тілами негайно переходять або до Неба, або до Чистилища, або до Пекла. Багач терпить пекельні муки тіла у полум’ї, благаючи: «Отче Аврааме, змилуйся надо мною, і пошли Лазаря, нехай умочить у воду кінець пальця свого й прохолодить язик мій, бо я мучуся у полум’ї цім!» (Лк.16:24). Тут слід розуміти стан тіла і душі нерозкаяного грішника по смерті. Він позбавлений спілкування з Богом, тому що перебуває між злими духами і в нестерпних муках злої совісті. Отже, християнське вчення про безсмертну душу каже: по-перше, душа людини живе, після розлуки з тілом; по-друге, кожна душа живе окремо – про це свідчать душі багача і Лазаря; по-третє, особистий її стан залежить від життя в тілі на землі. Апостол Павло каже: «Всім бо нам треба з’явитися перед судом Христовим, щоб кожний прийняв згідно з тим‚ що зробив, як був у тілі: чи добре, чи зле» (ІІ Кор.5:10); по-четверте, душа житиме вічно, як і сказано Господом: «І підуть ті на вічну кару, а праведники – на життя вічне» (Мт. 25:46).

ІІ). «Бідних матимете з собою повсякчас» (Ів. 12, 8). Блаженніший Святослав скеровує погляд багатої людини до стражденно вбогої. Хоча мовчазний крик бідних часто не досягає вух і сердець наших сучасників, проте люблячий Бог рятує бідних і засмученим дає зазнати щастя (пор. Пс. 5:11,15). Пророк Ісая своїми устами взиває до нас: «кайдани несправедливости розбити, (…) пригноблених на волю відпустити, кожне ярмо зламати, з голодним своїм хлібом поділитись, увести до хати бідних, безпритульних, побачивши голого, вдягнути його, від брата свого не ховатись» (Іс. 58:6–7). Іншими словами, зупиніться перед людською недолею Лазаря і милосердно та співчутливо у любові наслідуйте милосердного самарянина. Пам’ятаючи слова Ісуса Христа «Жаль мені цих людей!» (Мт.15:32), Спаситель зобов’язав апостолів шукати їжу цим знедоленим і співчувати людям у матеріальній нужді.

Кожна щиросердечна людина бачить пригноблену, позбавлену гідності особу у своїх правах та свободах. В Україні 8 із 10 пенсіонерів перебувають за межею бідності. За різними оцінками, кожний другий громадянин нашої держави не може забезпечити своїх елементарних потреб. На жаль у нас частіше спостерігається мізерне збільшення оплати праці і величезний скачок цін, які зумовлюють бідність працюючих. Не можна не згадати й тих, що позбавлені належного соціального забезпечення осіб з інвалідністю та малозабезпечених співгромадян.

Бог дав нам землю молоком і медом текучу, але більшість населення нашої країни через тривалу недолугу політику можновладців і непослідовність у реформах та зовсім неправильне і бездумне їх виконання, приречені на животіння. Криза в Україні, російська агресія на Сході, пандемія – роблять життя мільйонів українців украй тривожним і важким. Мільйони трудових мігрантів, масове безробіття, соціальна незахищеність – це прояви разючої убогості у «багатій країні бідних людей», як хтось зауважив з гіркою іронією.

Змінюючи ситуацію на краще, мусимо почати від подолання голоду навколо нас. Голос св. Василія Великого з глибини століть пробуджує сумління людей стосовно тих, які вмирають від голоду: «Хвороба нужденного – голод, який є таким великим стражданням (…). Найгірша з усіх людських бід – голод, і смерть від голоду – тяжча за будь-яку смерть. Інші небезпеки або вістря меча приносять швидку смерть… Але голод є повільним злом, тривалою мукою; смерть, яка причаїлася і заховалася всередині, щомиті загрожує та зволікає» (Гомілія, виголошена під час голоду та посухи). Далі святий дає свободу своєму обуренню, бачачи байдуже ставлення і гріховну нечутливість оточення до цих нелюдських болів і страждання: «Якого покарання заслуговує той, хто здатен байдужо пройти повз людину з таким виснаженим тілом? Хіба можлива більша жорстокість? Хіба не гідна така людина того, щоб вважати її лютим звіром, визнати злодієм і людиновбивцею? Людину, яка має змогу вилікувати, виправити зло, але добровільно та з причини жадібності відкидає це, варто справедливо осудити разом із убивцями». Мільйони живуть поруч із нами в тіні цього повільного голодного вмирання – мовчазні, позбавлені гідності, уваги, співчуття, допомоги і розуміння. Байдужість убиває!

Українці добре знають що таке голод і голодна смерть на очах збайдужілого і зосередженого на собі світу. Пам’ять про жахи Голодоморів закарбувалася в нашій національній свідомості назавжди. Ця пам’ять накладає на нас відповідальність перед померлими і перед сучасниками, які на очах в усього світу нині приречені на подібні муки і страждання. Наш народ має від Бога особливу місію – вопіющим голосом пробуджувати сумління людства перед повторенням подібних злочинів і взивати до порятунку тих, хто недоїдає та голодує, щоб активними діями усувати лихо голоду з лиця Землі. Це має стати нашою наполегливою дією – держави, громадськості, Церков і кожного жителя України, щоб найкраще дати данину пам’яті мільйонам жертв Голодоморів і преобразити нинішнє людство: «Пам’ятаючи Голодомор – рятуємо від голоду сьогодні!».

ІІІ). «Багатим у цьому світі накажи!» (І Тим. 6:17). Господь не засуджує багатства для добра всіх своїх дітей. Святіший Отець Франциск слушно зауважує, що «найбільша небезпека прихована не в речах, не в матеріальних предметах чи організаціях, а в способі, у який люди їх використовують» (П.166). Людська природа зранена гріхом, пронизана жадібністю та захланністю і замикається у своїх власних нікчемних інтересах. Дорогами українських міст щодня не поодиноко проїжджають багатії та можновладці у люкс-автомобілях, в той час як при цих же дорогах у смітниках шукають їжу їхні співгромадяни. Тоді св. Василій Великий промовляє голосом грому: «Диявол вигадав якийсь хитрий спосіб, завдяки якому багаті мають тисячі приводів до видатків, тому вони домагаються непотрібного, наче необхідного, і найбільших грошових сум їм замало на витрати, які вони собі постійно вигадують… А якщо після численних видатків щось залишається від багатства, це закопують у землю [виводять в офшори. – Авт.], оскільки майбутнє неможливо передбачити й існує небезпека, що нас несподівано спіткає бідність» (До багатіїв, 2–3).

Очевидно, що Господь не велить витрачати накопичені статки на власні розкоші, як це робив багач із притчі про вбогого Лазаря, що «одягавсь у кармазин та вісон і бенкетував щодня розкішно» (Лк. 16:19), або безумний багатій, який, зібравши щедрий урожай, промовив сам до себе: «Душе моя! Маєш добра багато в запасі на багато років! Спочивай собі, їж, пий і веселися!» (Лк. 12:19).

Якщо використовувати вміло і мудро багатства і заощадження, вони стають корисними для нас самих і для наших ближніх та преображають світ. Натомість засліплені багатством і грошима люди провокують кризи і потрясіння, завдаючи страждання мільйонам та наражаючи на вічну небезпеку людей. Святійший Отець визнає, що найбільш важливою причиною кризи сучасного світу є притуплене людське сумління і віддаленість від релігійних цінностей, котрі ставлять людину і світські та матеріальні цінності на місце  Бога (пор. Усі брати, 275). За влучним спостереженням Климента Олександрійського ті, котрі «приносять похвальні слова багатіям, повинні бути справедливо осуджені не тільки як підлесники та як ті, що втратили гідність вільної людини…» («Який багач спасеться?»).

Тож, не бажаючи бути засудженими разом із багатіями, а турбуючись про їхнє дочасне справжнє благо та вічне спасіння, кличемо і промовляємо до них: не покладайтеся на багатства, щоб лихо не застало вас зненацька і безповоротно! Натомість, як мудрі управителі, скеруйте засоби, які ви маєте у своїх руках для порятунку вбогих, захист слабких, підтримку знедолених. Тоді ваші душі наповняться теплом любові, правди та добра, а до вашого життя прийде благословенний, мир, радість, яких купити ніякими грошима не зможете.

Основну відповідальність за покращення ситуації несе держава. Тому ми закликаємо державних мужів України та країн нашого поселення вживати рішучих і послідовних заходів, щоб забезпечити власним громадянам, емігрантам і заробітчанам доступ до праці та гідну винагороду за неї, належний соціальний захист й опіку, зокрема найслабшим. Неприпустимим і таким, що кличе про пімсту до неба, є затримання заробітної платні працівникам, як рівно ж несправедливе винагороджування та відсутність соціального захисту працівників. Експерти слушно зауважують, що бідність серед населення – це ганебне явище, яким побороти бідність пенсіонерів неможливо.

Різного роду субсидії чи тимчасові подачки із рук багатих не служать людській особі, її гідності, свободі і правам. Бізнес має визволити працедавців від поневолення сліпими законами ринку, під дією яких часто гинуть люди, топчуться права простих працівників і ламаються надії молодих.

Великий католицький проповідник Фултон Шін каже: «людські серця, отруєні ненавистю, хтивістю та заздрощами, не можуть бути зцілені лише мудрими проповідями та суспільними реформами». Вкрай необхідна «переміна в людських серцях, у звичках і стилях життя» («Усі брати», 166). Молитва допоможе перемінити серця людей і допоможе і вести за собою всіх людей доброї волі.

Висновки. Масовий голод — це соціальне лихо, викликане тривалою нестачею продовольства, воно призводить до масової загибелі населення на території великих регіонів. У такій ситуації Митрополит Андрій Шептицький навчає: «Поступати все за велінням совісти — це обов’язок, до якого ми всі мусимо признаватися, який мусимо сповняти без уваги на віросповідання, до якого належимо». Ставши на Суд Божий кожному з вас залишиться одне – те, що ви дали вбогому. Тому не втомлюйтесь нести світло милосердя і милостині, неначе світильник правди, перед собою все життя.

Благословення Господнє на вас!

+Василь Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської єпархії

Коломия 06.11.2020 р.

Фото ілюстративне:  www.freepik.com

Джерело: Веб-ресурс Коломийської єпархії УГКЦ

Share

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *