Надвірнянський Деканат
Офіційно

Різдвяне послання митрополита Володимира

Share

Всесвітлішим, високопреподобним отцям-душпастирям, богопосвяченим особам, дорогим у Христі братам і сестрам.

ХРИСТОС РОЖДАЄТЬСЯ!

«Споконвіку було Слово, і з Богом було Слово, і Слово було – Бог…
Прийшло до своїх, а свої його не прийняли. Котрі  ж прийняли його –
тим дало право дітьми Божими стати, які в ім’я його вірують»
(Ів 1,1.11-12)

Особливим часом радості для кожного християнина є період від Різдва Христового і аж до згадки про Святе Хрещення Господнє у Йордані від Івана. Обидва ці свята можна назвати одним словом «богоявлення», бо і в одному і в другому Господь приходить до людини, об’являється їй, хоче бути з нею, прагне відновити зв’язок з людиною, сотвореною на свій образ і свою подобу, котрий був втрачений саме через гріх.  Церква свята у стихирах передсвяття Богоявління співає урочисто: «Світлий був, Спасе, минулий празник, світліший же той, що приходить. Тамтой сповістив ангел, а цей приготував Предтеча… тоді зоря звістила мудрецям, а тепер Отець об’явив тебе світові. Господи, що воплотився і знову приходиш явно, – слава Тобі».

Наша Церква дуже урочисто відзначає ці два свята і, особливо в цей час, відчуває обов’язок нагадати кожному віруючому життєву потребу зв’язку з Господом через слово Боже, через Святу Літургію і Святе Причастя, через діла милосердя для наших ближніх, через активне життя у Церкві. Господь в історії спасіння завжди приходив до людини, ніколи не залишив її напризволяще, навіть після її гріховного упадку, але постійно старався привернути людину до Себе, нагадати про Себе, дати зрозуміти, що саме Він є єдиним повноцінним добром і без Нього людина не буде щасливою у повноті. Саме у таїнствах Різдва Христового і Богоявлення, які ми молитовно згадуємо кожного року, Бог приходить до людини, щоб наша «радість була повна» (пор. Ів 15,11).

Святе Євангеліє нагадує нам історичний факт з життя Пресвятої Діви Марії і святого Йосифа у Вифлеємі: «І от коли вони були там, настав їй час родити, і вона породила свого сина первородного, сповила його та поклала в ясла, бо не було їм місця в заїзді» (Лк 2,6-7). Марія народжує в «убогій стаєнці», покладає Дитятко-Ісуса у ясла на сіно. Для Сина Божого, для Бога, що став людиною, для Того, Хто прийшов відкупити людський рід і примирити Його з Богом, не знайшлося «місця в заїзді». Насправді, сповнюються слова святого Йоана про Слово: «Прийшло до своїх, а свої його не прийняли» (Ів 1,11).

Пресвята Родина з Назарету, перебуваючи у Вифлеємі стукала не в одні двері, але не знайшлося їм місця, свої їх не прийняли. І, напевно, не одна людина того часу сказала би у своє оправдання: «Господи, коли Ти стукав до наших дверей і ми Тобі не відчинили?» (пор. Мт 25,44). А Господь навчає: «Істинно кажу вам: те, чого ви не зробили одному з моїх братів найменших – мені також ви того не зробили» (Мт 25,45).

Таїнство Різдва Христового кожного разу заставляє нас зробити життєво важливий вибір: прийняти Господа Ісуса, вірити в силу Його Божества, бути готовим допомогти Христові у наших ближніх «бідних лазарях» біля наших осель. Як колись Йосиф і Марія з Дитятком шукали затишку і місця, так і сьогодні багато наших ближніх, наших співвітчизників, багато потребуючих людей стукають до наших осель, до наших сердець, до нашої свідомості з проханням допомогти. В такому стані особливих потреб можуть опинитися люди, які залишилися без житла, внаслідок військових дій на нашій Батьківщині; люди, які через економічний стан заледве дають собі раду в житті; це можуть бути наші родичі чи сусіди, а можливо і найближчі, які переживають самотність та розчарування через життєві клопоти. Не маємо права забути наших воїнів – тих, які в цю хвилину захищають нашу Батьківщину на Сході України і жертвують своїм життям і часом, щоб ми могли святкувати Різдво Христове спокійно.

Євангелист Йоан звіщає велику нагороду тим, які приймають Христа і вірують в Нього, тим, які в ім’я Ісуса Христа приймають своїх ближніх і спішать їм на допомогу, тим, які відкриті на потреби ближніх своїх: «Котрі ж прийняли його – тим дало право дітьми Божими стати, які в ім’я його вірують» (Ів 1,12). Ці слова насправді підбадьорюють кожну християнську душу – творити добро, приймати Христа в своє особисте життя, живучи у божій благодаті, приймати Христа в родинне життя, радісно виконуючи обов’язки свого стану, приймати Христа у суспільне життя, знаходячи місце для Нього і в школі і в лікарні та в усіх місцях нашого суспільства.

У цей радісний день Різдва Христового вітаємо всіх Вас, дорогі браття і сестри, особливо наших воїнів, батьків, синів, онуків, які боронять честь і гідність держави України.

Щиросердечно вітаємо з Різдвом Христовим наше духовенство: душ пастирів, монахів, монахинь, семінаристів; християнську владу, керівників соціальних установ, інтелігенцію, військовослужбовців, науковців, людей різних сфер діяльності, а також наших дорогих дітей та молодь. Бажаємо Вам допомоги Божої, щоб здійснювати служіння для добра святої Церкви, нашої Івано-Франківської Митрополії, українського народу та нашої Батьківщини.

† Володимир
Митрополит і Архієпископ Івано-Франківський

Джерело: Офіційний медіаресурс Івано-Франківської архиєпархії УГКЦ

Share

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *