Євхаристія як Таїнство Церкви

Share

Новий Завіт показує нам, так би мовити, подвійне рівняння: Євхаристійний хліб = Тіло Христове = Церква. Тіло Христове – це Церква, але Тіло Христове – це також Хліб живий, що зійшов з неба (див. Йо. 6,51), це хліб, що «життя світові дає» (Йо. 6,33), це «хліб життя» (Йо. 6,35), «це – хліб, що з неба сходить, щоб той, хто їстиме його, не вмер» (Йо. 6,50), цей хліб Христос дав своїм учням напередодні своєї смерті, кажучи: «Прийміть, їжте, це є Тіло моє, що за вас ламається на відпущення гріхів» (див. Мт. 26, 26,1 Кор. 11,24).

Таїнство Євхаристії є осердям, основою та фундаментом Церкви. Без цього Таїнства немислиме існування самої Церкви. Таїнство Євхаристії вперше було звершено Христом на Тайній Вечері і про це розповідають всі чотири євангелісти та апостол Павло. Тайна Вечеря, яку звершив Христос за зовнішнім ритуалом була не що іншим, як староєврейською пасхальною вечерею. Проте була одна суттєва відмінність: якщо на єврейську пасхальну вечерю збиралися члени сім’ї, то в Тайній Вечері брали участі учні Христові, хоча вони були не родичами по тілу, але стали тією сім’єю, яка згодом переросте в Церкву. Пасхальним агнцем став Він Сам, Який приносив Себе в жертву. «…непорочного й чистого ягняти, передбаченого перед заснуванням світу» (І Пет. 19-20).

Причащаючись цього хліба й вина – Тіла й Крови Христової, вірні Ісуса стають Його Тілом, стають Церквою. Святий Іриней ілюструє цю таїнственну істину таким образом: вода єднає крупинки борошна, щоб вони стали одним хлібом; так само Святий Дух збирає вірних, щоб вони стали одним Тілом, Тілом Христа. Тайна вечеря, Божественна Літургія – це лабораторія Церкви: тут Бог Отець замішує зібрання своїх дітей, євхаристійне зібрання причасників, обома своїми руками – Словом і Духом, – щоб зробити з них один хліб, Тіло Христове, Церкву».

Церква, отже, є зібранням вірних, що живляться словом Божим і хлібом причастя, зібранням, яке, від часу П’ятдесятниці, Святий Дух відвідує і оживляє, щоб зробити з нього одне Тіло, в якому Христос – голова, а віруючі – Його члени (1 Кор. 12, 13-27; Кол. 1, 18; Еф. 1, 22-23).

В апостола Павла, в посланні до коринтян, знаходимо такі слова: «Коли ви збирається в Церкві» (Кор. 11,20). Церква повинна стати спільнотою, в якій панує любов. Саме через взаємну любов одне до одного ми можемо явити світові Христа. На жаль, у нашому світі панує розподіл між людьми, кожен старається подбати тільки про себе, на перше місце підноситься самолюбство, а в кінцевому результаті людина отримує покарання за гріх – смерть. Протягом всієї історії ми бачимо, що наш світ чимраз більше впадає в егоїзм не тільки відносно людини, але і усього створеного. Ми віддаляємося від зібрання, стоячи в Церкві, вважаємо одних людей «близькими», інших – «далекими». Перед нами стоїть якась безлика та байдужа нам маса людей, яка зовсім не стосується нашого життя, нашої молитви та заважає нам зосередитися. Дуже часто можна почути, що людей не влаштовують великі зібрання, бо вони заважають «духовно» і «молитовно» налаштуватися. Вони прагнуть віднайти порожні та темні храми, де можна усамітнитися та відокремитися від такого різношерстого «натовпу». Ми забуваємо, що індивідуальна молитва – це не мета зібрання Церкви. Саме в Церкві ми долучаємося до Христа та Його любові, бо творимо «одне тіло».

Христос прийшов, «…щоб зібрати в одне розкидані діти Божі» (Йо. 11,52), а Євхаристія від початку була об’явлена як знак Нового Божого Народу, зібраного Христом. В храм ми йдемо не для того, щоб просто помолитися, ми йдемо, щоб зібратися в Церкву. Коли хтось говорить: «Я йду до церкви», – то це означає, що я йду на зібрання віруючих щоб разом із іншим утворити Церкву. Щоб бути тим, ким я став у часі Хрещення, членом Тіла Христового. Напевне, тому апостол Павло писав: «Ви ж – Христове тіло, і члени кожний зокрема» (І Кор. 12,27).

Дуже часто можемо почути: «Я йду до церкви, щоб від неї отримати допомогу, благодатну силу, розраду». Тим часом забуваємо, що ми, власне, і є Церквою, що вона складається із нас, що Христос перебуває у своїх членах і що Церква не поза нами, не над нами, а ми в Христі й Христос у нас.

Мета християнства не в тому, щоб кожен міг індивідуально вдосконалюватися, а в тому, щоб бути  Церквою – «родом вибраним, царським священством, народом святим» (1 Пт. 2,9), являти і сповідувати присутність Христа і Його Царства у світі. Святість Церкви – це не наша святість, а Христа, Котрий полюбив Церкву й видав Себе за неї, «…щоб її освятити… щоб була свята й непорочна»(Еф. 5,25-27).

Євхаристія – це не одне з таїнств, одне із богослужінь, а об’явлення Церкви. Лише беручи участь в ній ми можемо зростати у святості й виконати все, що нам заповідано…

Зібрана в Євхаристії Церква є образом втілення Христового тіла, тільки зібрані зможуть причастися, тобто бути в єдності з Тілом і Кров’ю Христа, Котрого вони являють своїм зібранням.

Господь в Євхаристії людину очищає, освячує та обожнює, робить людиною гідною, не зважаючи на її негідність. В Євхаристії не тільки хліб та вино стають Тілом та Кров’ю Христовими, але і сам причасник перероджується із старої людини в нову, звільняючись від тягарів та просвічується божественним світлом.
За книгою О. Меня «Євхаристія – Таїнство Царства»

Share

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *