Святі Праотці
Всі праотці жили на землі задовго до народження Господа, жили та горіли вірою, ніколи від неї не відходили. Для нас, котрі живемо після Воплочення Сина Божого, вони стають яскравим прикладом праведного життя. Вони, так само як і ми, не бачили Христа: вони тільки знали, що Він буде на землі, а ми тільки знаємо, що Він був на землі. Проте вони твердо вірили в Його прихід і їхня віра оправдалася.
Кожного року, дві неділі перед Різдвом Христовим, Свята Церква молитовно згадує тих, хто «приготував дорогу Господу» (пор. Іс. 40:3) в Його земному служінні, хто зберіг правдиву віру у темряві людського невідання. Ці люди жили надією, на їхній вірі тримався світ, вони – праведники Старого Завіту.
Святі Праотці – це предки Ісуса Христа, які беруть участь в історії спасіння та ведуть людство до Небесного Царства. До праотців відносяться, перш за все, старозавітні патріархи.
Церква почитає 10 патріархів, які згадуються в Біблії та є зразками благочестивого життя. Вони відрізняються надзвичайним довголіттям (пор. Бут. 5:1-32).
Біблійні Праотці: Адам – 930 років, Сет – 912 років, Енос – 905 років, Кинан – 910 років, Магалаїл – 895 років, Яред – 962 років, Енох – 365 років, Матусаїл – 969 років, Ламех – 777 років, Ной – 950 років.
Також до сонму праотців зараховуються: праведний Авель, син Адама; праведний Сим, син Ноя; праведний Яфет, син Сима; праведний Кинан, син Арпахшада; праведний Сала, син Кинана; праведний Івер, син Сали; праведний Талек, син Івера; праведний Рагав, син Талека; праведний Сирах, син Рагава; праведний Нахор, син Сераха; праведний Тарра, син Нахора.
В епоху після Потопу і до дарування Мойсею Закону серед патріархів був: Авраам, Ісаак, Яків та Йосип, який завершує патріарший період біблійної історії.
Наша Церква також почитає потомків Якова, сина Ісаака, до яких належить цар Давид та його син Соломон.
До праотців відносяться також найближчі за тілом родичі Христа: праведні Йоаким та Анна, батьки Пресвятої Богородиці, праведний Йосип, обручник Діви Марії.
Наша Церква до сонму праотців також зараховує старозавітних жінок: праматір Єву; праведну Сару, дружину Авраама; праведну Ревеку, дружину Ісаака; праведну Лію, першу дружину Якова; праведну Рахиль, другу дружину Якова; праведну Асенету, дружину Йосипа Прекрасного; праведну Міріам, сестру Мойсея; праведну Девору, яка судила Ізраїль; праведну Рут; пророчицю Олдаму; праведну Саратію, до якої був посланий Ілля; праведну Саманітіну, яка знаходилася біля Єлесея; праведну Юдит, яка вбила Олоферна; праведну Естер, яка визволила єврейський народ від Амана; праведну Анну, матір пророка Самуїла; праведну Сусанну.
Почитання та вшановування цих праведників Старого Завіту в християнській Церкві було відоме вже з другої половини IV століття.
Святі Праотці були людьми, такими як і ми, мали свої немочі, жили серед невірних своїх сучасників, відчували різноманітні спокуси. Їхні великі подвиги та праведне життя мають стати для нас прикладом до наслідування.
Пам’ять Праотців не випадково була встановлена перед Христовим Різдвом – це згадка про єдність поколінь, які приготували світ до приходу Спаситель.