Сила людського язика
Язик – найсильніша частина людського тіла. І він – найнебезпечніша зброя. Меч може ранити тіло, а язик – душу. В язика є сила, котра розпалює ненависть, розпочинає війни та інші негаразди на планеті. І недаремно Святе Письмо говорить: «Смерть і життя – у владі язика» (Прип. 18:21).
Роками, століттями тисячоліттями жодна людина не могла й не може загнуздати свого язика. Немає такої школи, де б вивчали майстерності володіння своїм язиком. У нашого язика є сила знищувати, ранити, руйнувати життя інших людей. Сила, набагато більша, аніж сила фізичних ударів ножа чи іншої зброї. Фізичні рани можуть затягнутися, натомість слова можуть принести непоправну шкоду.
Слова мають надзвичайну владу й силу. Невипадково у книзі Буття Господь створює світ за допомогою слів: «І сказав Бог: «Нехай буде світло!» І настало світло» (Бут. 1:3). Оскільки ми створені на Образ та Подобу Божу, Котрий створив світ словом, то ми володіємо також силою, котра здатна впливати та змінювати життя інших людей.
Та, на жаль, більшість людей не замислюються над силою та властивостями слова. Вони так квапляться, навіть не обдумуючи, комусь щось обіцяти, кидаючи слова на вітер. Мало того, від них можна почути і лайки, і зневаги, і образи, і слова проклять та ненависті. Ці люди не розуміють реального стану речей, не усвідомлюють, яку непоправну шкоду можуть нанести їхні слова.
Мудрість із Біблії.
В древні часи люди говорили: «Я даю слово». І ця їхня обіцянка прирівнювалася до заповіту, з вагомим значенням та цінністю.
Чому слова відігравали таку велику роль?
По-перше, люди знали, що те, про що говориться, те відображає їхнє серце. Бо наша мова – це, як вікно у серці людини. «Добра людина з доброго скарбу серця свого виносить добре; лиха ж – з лихого (серця) лихе виносить, бо з переповненого серця говорять його уста» (Лк. 6:45).
По-друге, вони знали, що слова мають силу, тому й думали перед тим, як щось говорити. «… серце твоє хай не спішиться вимовляти слово перед Богом, бо Бог на небі, а ти на землі: тих слів твоїх буде мало» (Проп. 5:1). Поспішати означає квапитися, не думаючи. Іншими словами: не поспішай говорити, подумай та порівнюй все. Люди добре розуміли про те, що ми забули сьогодні: в наших словах велика сила, котра впливає не тільки на інших, але і на нас самих. Насправді так і є, бо слова, котрі виходять із наших уст, можуть формувати нас. Вони стають нашою самооцінкою, а також нашим відображенням. Тому так важливо для кожного із нас просто помовчати.
По-третє, вони вірили, що за кожне сказане слово потрібно буде скласти звіт. «За кожне пусте слово, яке скажуть люди, – дадуть відповідь судного дня за нього» (Мт. 12:36). Ми повинні дуже обережно відноситися до своїх слів, завжди думати, а вже потім говорити. І вчитися контролювати свій язик, щоби згодом він не підкорив нас. «Хто стереже уста і язик свій, той стереже від лиха свою душу» (Прип. 21:23). Людина, котра здатна контролювати свій язик, оминає чимало проблем. Та ж, котра не вміє цього робити, притягує до їх себе. «Бережи від зла язик твій і уста твої від слів лукавих» (Пс. 34:14).
Наше суспільство.
Наше суспільство складає правильний режим дня, турбується про добру їжу, гарний одяг, успішну кар’єру. Проте чи замислюється воно, що прийшов час подумати про те, що виходить із наших уст.
Цинізм, сарказм, гордість, брехня, приниження інших заради власної вигоди. Це все не просто тягне людину вниз, але руйнує всі можливі відносини, відштовхуючи від себе людей.
Ми часто чуємо, як сваряться молоді люди, але так рідко можна почути свари від мудрих старців. Наша здатність контролювати свій язик показує рівень нашої зрілості. Апостол Павло застерігає: «Жадне погане слово нехай не виходить з уст ваших, а лише гарне, що може в потребі повчити, щоб це вийшло на користь тим, які чують його» (Еф. 4:29). Нам слід усвідомити, що наші слова впливають на інших, тому слід навчитися фільтрувати їх, вибираючи тільки такі слова, котрі будуть нести позитив та висвітлювати добро та щирість нашого серця. Насмішки, свари, нецензурна лайка – це все тільки принижує нас та паплюжить добре ім’я. «… щоб нікого не ганьбили, були мирні, поступливі та виявляли повну лагідність супроти всіх людей» (Тит. 3:2).
Послідовники Христа повинні охороняти свої уста, не сваритися, не насміхатися, не пліткувати, не нарікати. «Коли хтось уявляє собі, що він побожний, а не стримує язика, лиш обманює своє серце, побожність того марна» (Як. 1:26).
Наслідки негативних розмов.
Коли ізраїльський народ мандрував в Обіцяну Землю, що не дозволило їм відразу увійти до неї? Брак віри, котрий проявився у постійному наріканні на Бога.
«І нарікали люди на Мойсея, говоривши: «Що нам пити?» (Вих. 15:24).
«І нарікала вся громада синів Ізраїля на Мойсея та Арона в пустині» (Вих. 16:2).
«І став народ сваритися з Мойсеєм, викрикуючи: «Дай нам води пити!» (Вих. 17:2).
«Почали люди гірко нарікати, і дійшло нарікання до вух Господніх» (Числ. 11:1).
«Сини Ізраїля собі стали плакати: хто, мовляв, дасть нам м’яса їсти» (Числ. 11:4).
«І нарікали на Мойсея та на Арона всі сини Ізраїля; і вся громада» (Числ. 14:2).
В нашому житті зустрічаються люди, в котрих постійно кислі обличчя, котрі не перестають нарікати та виправдовуватися. Чи буває з ними весело?
В кожного із нас бувають важкі дні на роботі. Не реагуймо імпульсивно. Зупинімося, зробімо глибокий вдих і подумаймо про наслідки своїх слів, бо вже потім ми нічого не зможемо виправити. «Знайте, мої улюблені брати: хай кожен буде скорий до слухання, повільний до говорення, непоквапний до гніву» (Як. 1:19).
Пригадаймо, скільки раз ми говорили щось і потім гірко жаліли про це, проте було вже пізно.
Мудрість Ісуса.
Ісус перед Своїм розп’яттям сказав до учнів такі слова: «Уже недовго Мені говорити з вами» (Ів. 14:30). Він не жалівся, що Його зрадили, Він не сперечався з солдатами, Він не бунтував проти Своїх вбивць. Він просто мовчав.
«Його мордовано, та він упокорявся і не розтуляв своїх уст; немов ягня, що на заріз ведуть його, немов німа вівця перед обстригачами, не відкривав він уст» (Іс. 53:7). Ісус, Котрий знаходився під тиском, Котрий розумів та усвідомлював неминучість Своєї смерті, тільки те й робить, що мовчить. Так повинні і чинити ми. Особливо це стосується тих людей, котрі перебувають з нами завжди, з котрими ми можемо говорити чесно та відкрито. Наші слова мають велике значення, тому нам так легко ранити близьких людей, принизити та висміяти їх. Життя наших близьких є досить важким, щоби принижувати та висміювати їх.
«Язик: член маленький, а хвалиться великим! Глядіть, який вогонь малий, а запалює величезний ліс! І язик – вогонь, світ неправди! Язик, вміщений серед наших членів, бруднить усе тіло й запалює круг нашого існування, запалений і сам вогнем пекельним» (Як. 3:5-6). Язик може говорити великі речі, котрі будуть підбадьорювати та возвеличувати, а може і підпалити цілий ліс, принісши руйнування та велику шкоду. Потрібен тільки невеликий сірник, щоби багаття переросли у масштабну катастрофу, пожираючи все на своєму путі. Так само і слово: брехня може нашкодити людині, зруйнувавши її самооцінку та вагомість, плітки можуть зруйнувати чиєсь життя, лженаука може знищити цілі сім’ї й родини.
«Усякі роди диких звірів та птахів, гадів та морських потвор були приборкані й приборкуються людським хистом. Язика ж ніхто з людей не може вгамувати: він – зло, що спокою не знає, наповнений смертельною отрутою» (Як. 3:7-8). Людство до цього часу не може присмирити його.
«Ним ми благословляємо Господа й Отця і ним клянемо людей, що створені на подобу Божу. З тих самих уст виходить благословення і прокляття. Не слід, брати мої, щоб це так було» (Як. 3:9-10). Кожен із нас є лицеміром та фарисеєм, бо своїм язиком ми можемо одночасно прославляти Бога і проклинати людей, котрі створені на Його образ та подобу.
Пам’ятаймо, що одне слово може спричинити велику пожежу, а може і врятувати чиєсь життя. Одне слово може викликати великі проблеми, а може обдарувати благословеннями. Одне слово може знищити людину ,а може і стати великою мотивацією для її саморозвитку. Одним словом можна все знищити, але можна і поєднати та відбудувати.
Вибираймо самі: знищувати ти з’єднувати, принижувати чи возвеличувати, благословляти чи проклинати… І пам’ятаймо: слова, котрі виходять із наших вуст, відображають те, що в нашому серці.
Фото, ілюстративне:Barbora Franzová з сайту Pixabay