Сила материнської молитви

Share

Відслідковуючи життя Божих угодників, ми завжди опиняємося у зачиненій кімнаті поруч із матір’ю, котра на колінах щиро молиться. Гляньмо на Василія Великого і ми побачимо Емілію. Гляньмо на Августина і ми побачимо Моніку. Гляньмо на Григорія Богослова і ми побачимо Нонну. Дивлячись на цих матерів, ми бачимо щиру та палку молитву.

І це нас не дивує. Адже завжди за видатними та святими подвижниками ми бачимо дім, де, зачинившись перед цілим світом, в тиші та покорі, матір щиро молиться. В материнських молитвах зароджується навернення, завойовуються народи, руйнуються ідоли, демони віднаходять свій кінець, навертаються заблукані сини.

В тихих жіночих кімнатах творилася історія людського роду. Тут ми бачимо Пресвяту Богородицю, Котра сказала «так» Господеві й стала Матір’ю Сина Божого та нашою Небесною Ненькою. Тут ми бачимо вірну матір, котра народжує сина для Бога: Сара та Ісаак, Ревека та Яків, Рахіль та Йосип, Рута та Овід, Єлизавета та Іван, Євніка та Тимофій, Марія та Ісус.

Проте, зі всіх цих історії, ми бачимо надзвичайну силу материнської молитви. Петра та Друга книга Самуїла розказує нам про те, як Бог укріплював Ізраїльське царство, як Він шукав «собі чоловіка по своєму серцю» (І Суд. 13:14), щоби той сів на престолі та розпочав родословну, котра приведе нас до Ісуса. «Він збудує дім імені моєму, і я скріплю його царський престіл навіки. Я буду його батьком, а він буде мені сином; коли ж він провиниться, я покараю його людською різкою й людськими карами» (ІІ Сам. 7:13-14).

З чого ж починається ця історія царя та царства? З безплідної жінки, котра щиро благає про сина.

«Був один чоловік у Раматаїмі, Цуфій з гори Ефраїм, на ім’я Елкана, син Єрохама, сина Елігу, сина Тоху, сина Цуфа ефраїмія. Було в нього дві жінки: одна на ім’я Анна, а друга – Пенінна. У Пенінни були діти, в Анни дітей не було» (І Сам. 1:1-2).

Безплідна жінка і суперниця з дітьми. Схожі історії ми вже чули: «Сараї ж, Аврамова жінка, не родила йому дітей. А була в неї рабиня єгиптянка, на ім’я Агар. Тоді Сараї сказала до Аврама: «Господь зробив мене безплідною: ввійди но до моєї рабині, може я матиму дітей завдяки їй». Послухав Аврам бажання Сараї. І взяла Сараї, Аврамова жінка, свою рабиню Агар єгиптянку, при кінці десятого року, як Аврам оселився в Ханаан-краю, та й віддала її Аврамові, своєму чоловікові, за жінку. Ввійшов він до Агарі, й вона зачала. Як же відчула, що зачала, то стала зневажати свою господиню. Тоді Сараї промовила до Аврама: «Нехай ота зневага до мене та впаде на тебе. Я сама дала тобі в обійми мою рабиню, а вона, відчувши себе вагітною, стала мною погорджувати. Нехай Господь судить між мною і тобою!». Аврам же сказав до Сараї: «Ось у твоїх руках твоя рабиня. Роби з нею що хоч». Запопалася тоді Сараї до неї жорстоко аж вона втекла геть їй з очей» (Вих. 16:1-6).

«Як же Рахиль побачила, що не народжує Яковові дітей, стала заздрити своїй сестрі і сказала до Якова: «Дай мені діток, а то вмру». Спалахнув Яків гнівом проти Рахилі й каже: «Хіба ж то я можу бути замість Бога, який відмовив тобі плідности лона?». Тоді вона й каже: «Ось моя слугиня Білга; увійди до неї, нехай уродить мені у прийми, щоб і мені розвинутись через неї». Тож дала йому Білгу, свою слугиню, за жінку, і Яків зійшовся з нею. Зачала Білга і вродила Яковові сина. Тоді Рахиль і каже: «Бог судив мені й почув також мій голос та й дав мені сина». Тому й дала йому ім’я Дан. Знову зачала Білга, слугиня Рахилі, і родила Якову другого сина. А Рахиль сказала: «Великим змаганням змагалась я з моєю сестрою і подолала». Тому й дала йому ім’я Нафталі» (Бут. 30:1-8).

Ці історії показують нам, що Бог чудесно приходить у наш світ, заздалегідь приготувавши Свій прихід. І зброя, котру Він для цього вибрав, є молитва.

Молитва Анни

Анна звертається до Бога, благаючи, про народження дитини. «Господи Сил, коли ти зглянешся над горем рабині твоєї та й згадаєш мене й не забудеш рабині твоєї, й даси рабині твоїй хлоп’ятко, я віддам його Господеві на ввесь його вік, і бритва не доторкнеться його голови» (І Сам. 1:11).

Продовження історії нам відоме. Господь вислуховує Анну і дає їй сина. І її син, Самуїл, облаштовує ізраїльське царство: «Отак Єссей привів сім своїх синів до Самуїла, та Самуїл сказав до Єссея: «І цих Господь не вибрав». Тоді Самуїл спитав Єссея: «Чи це всі твої хлопці?». Той відповів: «Є ще найменший, та він пасе вівці». І велів Самуїл Єссеєві: «Пошли за ним, бо ми не сядемо, поки не прийде сюди». Послав він за ним, і привели його. Був же він русявий, гарноокий, уродливий з виду. І повелів Господь: «Устань, помаж, це він». Узяв Самуїл ріг з олією й помазав його посеред його братів. І дух Господній зійшов на Давида з того дня й на майбутнє. Самуїл же рушив і пішов у Раму» (І Сам. 16:10-13). Він стане першим із пророків країни і отримає місце поруч із Мойсеєм: «Навіть якби Мойсей та Самуїл приступили перед мене, серце моє не повернеться до цього народу. Прожени їх з-перед моїх очей, нехай ідуть собі геть» (Єр. 15:1). Завдяки молитві, колись неплідне лоно Анни народило сина, котрий спас Ізраїль.

Чого ж сучасні матері можуть навчитися від Анни?

1. Страждання можуть стати добрими вчителями. Роки безпліддя, біль від нездійсненних надій розривав серце Анни. Вона постійно плакала, багато молилися і випрошувала у Господа сина.

«Раз, як вони в Шіло наїлися та напилися, Анна підвелась і стала перед Господом; Елі ж священик сидів саме на ослоні біля дверей Господньої святині. В своїй журбі вона молилась до Господа й плакала гірко» (І Сам. 1:9-10). Страждання Анни перетворюється на її найкращого вчителя. Воно відкриває усім нам дивовижну істину: страждання часто приводить матір до молитви, на яку бажає відповісти Бог.

2. Молитва матері змінює світ. Анна молилася за сина, але Божа відповідь була надзвичайною й величною від того, про що вона просила. Під Божим проводом її син визволить Ізраїль від гнобителів та облаштує царство, котре укріпиться та розпорошиться по усій землі.

Те ж саме Господь робить і в наш час. Він вислуховує молитви матерів і навертає загублених синів. З таким Богом, як наш, ми можемо мріяти й молитися.

Джерело сили для кожної матері

Плачуча, розтривожена Анна – це така жінка, якою може стати кожна із жінок-матерів. Вона не була знаменитою. Вона не була душею компанії. Наскільки нам відомо, не було вона і сильною. Проте вона була жінкою, котра вміла щиро молитися. Молитися так, що Сам Господь відповідав на її молитви.

Сьогодні ж усім матерям України, слід стати на коліна і в палкій молитві взивати Господа про щасливе повернення синів та дочок, батьків та чоловіків із лютої кровопролитною війни. Сьогодні, як ніколи, дивлячись на мужність й звитягу наших воїнів, ми бачимо не одну матір, схожу на Анну: котра у покорі схилила свої коліна й голову, благаючи Бога про свого сина, батька та чоловіка.

Share

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *