Надвірнянський Деканат
Духовні науки

Боже, а чому Ти не покараєш когось іншого?

Share

Дуже часто ми прагнемо, щоби Господь почав Свій суд з когось іншого, більш грішного, а не із нас. Нам здається таким несправедливим, що суд починається із нас.

Піддаючись таким почуттям образ та протестів, ми ризикуємо пропустити важливе слово від Господа.

Своєю впертістю та непослухом ми уподібнюємося до інших людей та втрачаємо своє особливе покликання та призначення. Ми так довго не слухали Бога, що тепер ми можемо втратити все: землю та країну, храм та державу, свободу та гідність.

Ми все це заслужили своїм непослухом Богу. І все те, що з нами відбувається, ми повинні сприймати як шанс на повернення до Бога та оновлення свого життя. Не як несправедливість, а як милосердя. Не як покарання, а як урок до виправлення.

Згадаймо царя Вавилонського, який був і страшним ворогом, і ревним Божим слугою: «Тим то так говорить Господь сил: За те, що ви не слухали моїх слів, пошлю й зберу всі племена північні, – слово Господнє, – навколо Навуходоносора, царя вавилонського, мого раба, і приведу їх на цю землю й на її мешканців та на всі сусідні народи, і вигублю їх дощенту, а й зроблю їх страхом, сміховищем та вічною наругою. Я знищу в них голос радощів і голос веселощів, спів молодого та спів молодої. Втихнуть жорна, погасне на каганцях світло. Уся ця земля стане пустинею й руїною, і служитимуть ці народи вавилонському цареві 70 років. А як упливе 70 років, я покараю вавилонського царя і той народ, – слово Господнє, – за їх несправедливість, а й Халдейську землю, ще й зроблю її вічною пустинею» (Єр. 25:8-12).

Все те, що відбувається із нами – це не покарання Бога, а закономірність, бо ми не послухалися Його. І це наш другий шанс, щоби ми, на кінець, послухалися.

Бог судить не тільки нас. Він починає із вибраного народу, а потім судить всі інші народи. Ніхто не повинен думати, що залишиться непокараним. Після Єрусалиму прийде черга для інших. Пророк Єремія отримує завдання передати грізну новину народам землі: «Візьми цей келех з вином гніву з моєї руки й напій з нього всі народи, до яких я тебе посилаю» (Єр. 25:15). Вавилон та Єгипет, Тир та Сидон, Аскалон та Газа, Аравія та Мідія будуть пити з однієї чаші гніву.

Ніхто не повинен радіти, бачачи покарання Єрусалиму. «Так говорить Господь сил: Мусите пити! Ось бо я починаю насилати лихо на це місто, що носить моє ім’я, а ви б то зостались не покарані? Ні, кара не мине й вас, бо я сам прикличу меч на всіх мешканців землі, – слово Господа сил!» (Єр. 25:28-29).

Коли ми бачимо Божий суд над кимось іншим, то не повинні думати, що ми є кращими і нас це не торкнеться. Найкраще співчувати та допомагати, бути милосердним та люблячим.

Коли ж суд Божий торкається нас, то ми повинні сприйняти його як наш шанс на спасіння та оновлення. Страшно, коли Бог говорить та діє. А ще страшніше, коли Він мовчить та нічого не робить.

Ніхто не залишиться непокараним. Але покарання від Бога краще, аніж життя без Нього.

Тільки той, хто випив із чаші Божого гніву, буде пити із чаші милосердя та любові.

Фото ілюстративне – Pixabay

Share

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *