Де взяти силу пробачити?

Share

Чимало людей, побачивши страждання та біль свого ворога, не починають співчувати, а, навпаки, із задоволеням говорять: «Так йому і треба. Отримав те, що заслужив». Ми робимо все так, ніби наше покликання полягає в тому, щоби під час свого земного життя якнайбільше образити, принизити, осміяти, обмовити.

Ми забуваємо про свої гріхи, ми не бачимо їх, ми не намагаємося згадувати про них. Ми відкидаємо Божі, моральні, християнські закони та цінності, а згодом стоїмо у нерозуміння та сум’ятті, запитуючи самих себе: «За що? Чому так стається? Що ми робимо не так?». Наше життя перетворюється на гонку, в якій хтось переміг, а хтось програв. Наше життя наповнене задоволеннями, мтеріальними благами, різноманітними гаджетами, але, на жаль, зовсім не Богом. А що Ісус, як Він чинить із нами? Посеред наших гріхів проти Нього, посеред вчиненого нами розп’яття, Він плакав за всіх нас, Він молився за наше прощення.

Апостол Павло наголошує нам: «Як ворог твій голодний, нагодуй його хлібом, як хоче пити, подай води напитись, бо ти збереш на його голову вугілля гаряче, і Господь заплатить тобі» (Прип. 25:21-22). Читаючи ці слова, ми, ніби підбадьоруємо себе: «Це вже краще. Це саме те, що я відчуваю до свого ворога. Де ж мені, і то якнайшвидше, отримати це вугілля?». Не поспішаймо, збирати це вугілля, а чинімо милосердя, любов, співчуття, щоби в Страшний Божий Суд, Господь сказав усім тим, хто чинив нам зло, а ми відплатили добром: «Після всього добра, котре вони тобі проявили, ось як ти вчинив!». І Божий суд буде страшний для нашого ворога. І наше добро збере на його голову вугілля гаряче. Наша відповідь на вчинене нам зло має бути тільки благословенням, молитвою та прощенням.

Зробивши так, ми переможемо зло: «Не дозволь, щоб зло тебе перемогло, але перемагай зло добром» (Рим. 12:21). Добру настанову подає нам апостол Павло: «Між собою будьте одної думки, про високе не мудруйте, радше до покірного схиляйтеся; не будьте зарозумілі на себе. Нікому злом за зло не віддавайте; дбайте перед усіма людьми про добро…будьте з усіма людьми в мирі» (Рим. 12:16-18).

І пам’ятаймо завжди та скрізь про Ісуса: Він єдиний мав право нас осудити. Натомість зійшов із Небес, щоби стати осудженим замість нас. Пригадаймо в ці дні Великого Посту, в ці дні відчаю та страху перед смертельною пандемією, про Його терпіння та смерть, про Його любов та милосердя до усіх нас, без винятку. Він мовчки терпів та завжди відповідав на наші прокляття тільки благословенням. Пам’ятаймо про це!

Ми не вчимося любити, ми просто повинні старатися це робити. Дітям не дають книгу про любов, але сім’ю, котра дарує їм любов. Те ж саме ми можемо сказати і про прощення. Ми вчимося прощати і використовуємо не аналізування, але власний досвід. Даруючи комусь своє прощення, ми, перш за все, маємо зустріти Когось. І цей Хтось – це Ісус Христос, Котрий прощає нас. І тільки зустрівши Ісуса, ми можемо справедливо відноситися до інших, даруючи їм своє прощення, любов та благословення.

Фото Ілюстративне: People photo created by yanalya – www.freepik.com

Можливо Вас зацікавлять ці публікації:
Share

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.