Двоє таких різних святих

Share

Великий Покаянний Канон преподобного Андрія Критського читається впродовж Великого Посту двічі. Перший раз ми чуємо покаянні слова цього Канону від понеділка по четвер першого тижня Посту. Другий раз він читається в день пам’яті преподобної Марії Єгипетської, в середу ввечері п’ятої неділі Великого Посту.

Двоє цих святих – Андрій Критський та преподобна Марія Єгипетська часто зображуються на іконах поруч. Вони ніколи не бачилися в житті, взагалі, й життя у них було різне.

Андрій з молодих літ полюбив молитву та усамітнення. Він виховувався в найстрогішому монастирі Палестини – Лаврі преподобного Сави Освяченого. Там він здобуває такі духовні скарби, котрі, за словами нашого Спасителя, не можуть вміститися в наш світ. Досягнувши духовної досконалості, Андрій роздумує залишитися в цьому монастирі до останніх днів свого життя. Проте Господь провадить його іншою дорогою: він стає єпископом на острові Крит.

На схилі літ, прикрашений численними духовними дарами, здійснивши багато чудес, преподобний Андрій пише найголовнішу та найціннішу працю цілого свого життя – Великий Покаянний Канон. Для нас, християн, цей твір стає азбукою покаяння. Цей Канон неможливо переказати, його потрібно читати. Читати не поспішаючи, в тиші та цілковитій увазі. І тоді душі відкриється, що написаний він саме про неї.

Зовсім інше, протилежне життя було у Марії Єгипетської. В юному віці вона втекла від своїх батьків, обравши життя блудниці. Пізніше вона говорила, що навіть не брала грошей від своїх «клієнтів», вважаючи, що сенс життя полягає в тілесному задоволенні. Так вона прожила сімнадцять років, саме до того часу, коли Господь відкрив їй істинний сенс людського життя.

Переломним моментом в житті Марії стає випадок, коли невідома сила не дозволяє грішній блудниці увійти в Божий Храм, куди вона йшла заради своєї цікавості. Усвідомивши глибину своєї гріховності, вона з щирою молитвою звернулася до Божої Матері, ікона Якої знаходилася біля входу у Храм, і до якого вона не могла увійти. Щире покаяння грішниці було прийняте: Пресвята Богородиця вказує Марії правдивий шлях.

Після цього колишня блудниця відходить в зайорданську пустиню, де живе в молитві та покаянні сорок сім років, зносячи всі незгоди та страждання такого життя. Вдень вона знемагала від спеки, вночі замерзала. Її мучив голод, внутрішні пристрасті весь час давали знати про себе, згадки минулого життя не поспішали покидати уяву. Після сімнадцяти років такої боротьби вона відчула внутрішню свободу від пристрастей та гріхів. Наступні довгі роки свого подвижницького життя Марія насолоджувалася небесною радістю досконалої молитви, радістю близькості Бога.

Саме в такому стані її зустрів старець Зосима, котрий в час Великого Посту покинув свій монастир, щоби побути в пустині на молитві та усамітненні. Йому вона розказала про своє життя: історію великого гріха і великого покаяння. Коли Зосима попросив святу помолитися, то побачив, що під час молитви вона піднеслася над землею, стоячи на повітрі.

Що ж такого спільного між цими двома святими? Чому Церква згадує їх у своїх богослужбах? Один – праведний від юності, інша – грішниця. Котра щиро покаялася.

Святий Андрій Критський і свята Марія Єгипетська – два великих вчителі покаяння, на прикладі яких ми усвідомлюємо цінність та потребу власного покаяння. Немає такої людини, котрій не було б потрібне покаяння. І немає значення, де вона знаходиться: чи перебуває в монастирі, чи провадить грішне життя. Кожен із нас потребує покаяння. Адже гріх не тільки у вчинках людини. Він прихований набагато глибше. Він в серці, він в глибині душі, він, як той хробак, котрий поїдає зсередини яблуко.

І ще одну велику істину відкривають нам ці святі: нехай ніхто не зневірюється у спасінні. Бог допомагає праведнику, але Він не відкидає і грішника. Господь шукає, саме шукає бажання виправити найзапекліше серце. Він чекає та з радістю приймає покаяння найбільшого грішника.

Можливо Вас зацікавлять ці публікації:
Share

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *