Недовіра до Бога

Share

У своєму житті на кожному кроці зустрічаємо людей, які є нещасливі, втратили довіру до Бога, мають холодну виснажену душу бо втратили Бога. Життєвий досвід показує нам скільки у нинішньому світі є нещасних душевних калік, які зламалися, впали і похитнулися у вірі, яких сумнів та розпач заполонив серця.

Чому люди не вірять у Бога, не довіряють Йому, чому сумніви закрадаються у душу? Сумніви в догматах і істинах віри, сумніви в вченні Церкви. Скільки є нині людей,  які сумніваються в багатьох речах: існування загробного життя, перетворенні на Службі Божій хліба і вина на Кров та Тіло Господнє, відкидають Божество Ісуса і Богоматеринство Богородиці і, взагалі, є матеріалістами, шукаючи в усьому доказів, не довіряють нікому, а завжди провіряють  всіх і все. Але є речі, які не можемо провірити розумом, наукою, а тільки надприродним Божим даром – це вірою. Багато кажуть: тепер не той час, щоб нам всьому вірити, час прогресу і технологій,  час, коли люди пізнають світ швидкими темпами і в цій гонитві пізнання світу і Бога тільки фізичними явищами людство дожилося до того, що заперечує існування самого Бога перед страхом, що Він є.  Людство потопає в гріхах і створює ілюзію, що Бога немає –  живи як хочеш, роби, що бажаєш. Так в кожного із нас бувають моменти, які називаються кризою віри –  коли, здається, все валиться з-під ніг, коли втрачаєш найдорожчу людину, коли близькі і рідні відкидають тебе, коли опиняємося у бідності і хворобах, огортає розпач і опускаються руки, поневолює нас  неспокій і злі люди святкують над нами перемогу,  коли зазнаємо зради і думаємо, що якби був Бог Він би послухався мене зробив би інакше.

Найбільша проблема суспільства і найтяжча хвороба сьогодення – це безвір’я, байдужість, холодна і обережна довіра до Бога. Спитаймо сьогодні таких людей,  брате, як ти дійшов до такого безвір’я, з якої причини? Перша причина через гординю, коли своє життя не хочеться підкорити Богові. Друга причина через наше неопановане серце – пристрасті, з якими нам хочеться жити, а Бог їх забороняє. Нам вигідно вірити в Бога і довіряти Йому, коли Бог нам все дає, слухає нас,  виконує наші бажання, закриває очі на наші різні грішні вчинки. Але, коли Бог дає інакше, як просимо посилає терпіння і випробування, тоді закрадається сумнів і недовіра до Бога.  Як можемо дослідити свою довіру до Бога? На це відповідає Христос: всяке дерево з плоду пізнається.  Нехай  кожен загляне в свою совість і дасть собі відповідь чи цілковито ми довіряємо Богові. Бо правдива довіра до Бога виявляється у тому, коли ми любимо Його і в радості і в горі, здоров’ї і хворобі,  достатку і бідності, коли хочеться молитися, причащатися, в серці є любов один до одного простивши затаєні образи, коли я добрий і милосердний до всіх. Ми мусимо мати велике довір’я до Бога, бо маловірство є шкідливим.

Господи, я буду довірятися тобі цілком і завжди,  коли мене будуть хвалити і гонити , кривдити і переслідувати, коли злидні дошкулятимуть мене і напосядуть лихі думки.  Я буду довіряти тобі Господи, коли світ і люди відвернуться від мене і в душі буде темно, а Ти просвіти мене, коли виб’юся з сил,  а Ти зміцни мене, коли блукати манівцями, Ти направ мене.  Я не відступлю від Тебе ніколи, мій Боже, бо ти моя надія, втіха, захист, допомога і любов.

Прости, о Господи, нас за нашу недосконалість, що стільки разів не довірялися Тобі і сумнівалися в тому, що Ти можеш нас зцілити від хвороби,  а про те шукали зцілення в знахарів і ворожбитів; сумнівалися в тому, що ти зможеш дати змогу батькам прогодувати дитину і виховати, а вони позбулися  її ще до народження; сумнівалися у тому, що зможеш допомогти вийти із матеріальної скрути, а проте правдами і неправдами, крадіжками і обманом, збільшували свої статки; сумнівалися, що зможеш допомогти вирішити сімейні проблеми, а вирішували їх без Тебе, в подружніх зрадах, пиятиці і  розвагах.

Прости, о  Господи, що так часто сумнівалися у Твоїй помочі, а більше надіялися на  друзів,  гроші, посади; прости Господи, що не довіряли Тобі свої негаразди і непорозуміння, а вирішували їх з допомогою суддів, помсти, ненависті та злоби; прости Господи, що скільки разів сумнівалися в Твоїй величі та могутності, а покладалися і надіялись самі на себе; прости Господи що через сумнів і недовіру багато разів пропускали Служби Божі в неділі і свята, пропускали ранішні і вечірні молитви, про те в цей час годинами просиджували біля телевізора, комп’ютера чи в пустих бесідах; прости о Господи, що так часто забуваємо про Тебе, особливо  коли тяжко грішимо думаючи, що Ти не бачиш, забуваючи що Ти всезнаючий.

Брате і сестро! Любімо Бога, довіряймо Йому.
Господи я слабкий – оживи мене,
бідний – збагати мене,
змучений – будь моїм відпочинком,
грішний – прости мені,
покинутий – підтримай мене,
сумний – потіш мене,
спраглий – напій мене,
голодний – накорми мене.
темний – просвіти мене.

Будь моїм Паном і Господом, утверди мою віру і довіру, щоб ніколи не захитатися у любові до Тебе Амінь.

о. Іван Гедзик

Share

One thought on “Недовіра до Бога

  • 27/10/2016 о 14:20
    Permalink

    Ще у перших віках християнам закидали, що з ними нема сенсу дискутувати, бо вони все спирають на Бога, Бог сказав і таке інше. Автор порушує проблему віри та невірства. Зокрема, він говорить “Але є речі, які не можемо провірити розумом, наукою, а тільки надприродним Божим даром – це вірою.” Хочу спитати автора: чи наш розум, наше мислення сприєї вірі, чи може, навпаки, їй першкоджає? І, взагалі, було б цікаво, щоб автор трохи глибше пояснив проблему віри та невірства, віри та розуму, віри та пізнання, а то тут досить багато води, поезії, а чогось суттєвого я не знаходжу.

    Відповідь

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *