Проповідь на 13 неділю по Зісланню Святого Духа
В давнину один цар перед своїми радниками поставив завдання: він хотів, щоби вони пояснили його сон, але при цьому він не розповідав їм, що ж саме йому приснилося. Справа видавалася безнадійною до тих пір, поки одному пророку, за молитвою його друзів, було відкрито сон царя.
Ця історія описана в ІІ главі книги пророка Даниїла. Цареві приснився величезний бовван, голова котрого була із золота, руки та груди із срібла, живіт та бедра із міді, голінки у нього із заліза, а ноги частково із заліза та глини. Коли по ногах вдарив камінь, то ввесь той бовван упав та розбився на дрібні шматки. «Тоді все вмить потрощилось – залізо, глина, мідь, срібло й золото, й стало, ніби полова на току літом; вітер же так розвіяв те, що й сліду не зосталось від того, а камінь, що вдарив у боввана, зробивсь великою горою й заповнив усю землю» (Дан. 2:35). Пояснення цього сну, котре дав пророк Даниїл цареві Навуходоносору, було живим в пам’яті євреї в часи до Христа. Цей сон був про царства світу та про Царство Боже.
Золото, срібло, бронза та залізо символізують світові царства, які змінюють одне одного, кожне з яких було слабших за попереднє. Згідно пророчого сну, останнім буде досить нестійке та крихке царство із заліза та глини, котре впаде, як і вся система світових імперій. На їхньому місці Бог «здвигне царство, що не розпадеться повіки» (Дан. 2:44), і воно буде по-новому правити світом. Світові держави змінювали та змінюють одна одну, починаючи із Вавилону та Персії аж до Римської імперії і до сьогоднішнього часу.
Як це все пов’язано із притчею Ісуса Христа про злих виноградарів, котрі вбили сина господаря виноградника? Ісус пояснює це, говорячи словами Псалма 118 (117): «Камінь, котрий відкинули будівничі, став каменем наріжним» (Мт. 21:42). Тим наріжним каменем є Син Божий, Котрого не прийняли виноградарі. Тому притча, котру розповів Ісус, є пророцтвом про майбутні події. Господар виноградника – це, звичайно, Бог; виноградарі – єврейські первосвященики та старійшини, а в ширшому плані – це всі ми; слуги господаря – пророки, в тому числі й Іван Хреститель; сином господаря може бути тільки Сам Ісус.
В цій притчі зображено цілу історію Ісуса, цілу історію спасіння: любов Божу, відкинення людей, суд, нездоланну перемогу Бога. Можемо зауважити, що господар посилає другого слугу, попри те, що виноградарі побили першого та відмовилися виплатити свій борг. Він посилає і третього слугу, попри те, що другого побили в голову та зневажили. Тоді він посилає інших слуг, попри те, що третього вбили. Врешті-решт він посилає свого улюбленого сина, попри те, що всі попередні слуги були скривджені чи вбиті.
На завершення текст дає нам підстави зробити висновок, що життя все ж таки перемогло, бо той «Камінь, котрий відкинули будівничі, став каменем наріжним» (Мт. 21:42). Взявши за приклад господаря, котрий зображає Бога-Отця, ми можемо віднайти непохитну віру в силу добра. Ми також можемо сказати, що життя прекрасне, попри неминучі труднощі та кризи; світ розвивається, попри багато островів бідності; ми відчуваємо прагнення до божественного, попри хворобливу прив’язаність до землі; ми є дітьми Божими, попри те, що піддаємося спокусам; ми всі покликані до святості, потри затяжне перебування в гріхах… Кожен із нас сподівається на краще, попри те, що нас дуже часто огортає песимізм.
В цій притчі між собою переплітається наша невірність та Божа вірність Своїм обітницям. Бог виходить нам на зустріч, а ми Його відкидаємо. Можемо сказати, що ця притча показує, як між собою міряються силами людина та Бог. Влада людини є нищівною, а влада Бога є любов’ю. Це досягає своєї кульмінації у вбивстві сина. Тут проявляється наша жорстокість та Божа доброта.
В останніх десятиліттях філософи проголошують тезу, що Бог помер, а якщо Він помер, то можна робити будь-яке беззаконня. І ми бачимо, що певна частина людей так і живе. Мало того, навіть деякі християни проголошують свою віру в Бога, але поводяться так, ніби Його не існує.
Слова Христа: «Камінь, котрий відкинули будівничі, став каменем наріжним» (Мт. 21:42) є основою життєвих орієнтирів, як окремої особи, так і суспільства, в цілому. На наріжному камені тримається та рівняється вся будівля. Так і життя людей повинно шукати прикладу та ідеалу у Христі.
Символізм притчі про злих виноградарів є досить прозорим. Для людей, що з дитинства вивчали Слово Боже: виноградник, огорожа, виностік, башта та багатий врожай є вказівкою на Царство Боже – землю, котра тече молоком та медом. Поведінка виноградарів, котрі порушили договір та намагалися привласнити собі те, що їм не належало, нагадує провину Адама та Єви, гордість будівників Вавилонської вежі.
Сучасне покоління в цій притчі шукає для себе свої виклики: хто ми? Чи ті злі виноградарі, що вирішили привласнити собі те, що належить Богові та вбили Його? Чи ті робітники, котрі віддають Богові плоди своєчасно?
Джерело: Сайт парафії Святого Миколая