Проповідь на Неділю Отців (перед Різдвом)
Кожна людина, яка відкриває Новий Завіт, спотикається на довгий список дивних імен, які про ніщо не говорять, а ще там, чоловіки народжували чоловіків. Мова йде про перший розділ Євангелія від Матея, де євангелист розпочинає свою розповідь з перечислення предків Ісуса, тобто з Його родоводу.
У стародавніх євреїв таблиці родоводу були у великій пошані. В багатьох сім’ях вони дуже ретельно зберігалися. В історії відомий факт, що цар Ірод Великий, який не мав достойних предків та власного такого родоводу, наказав спалити книги родоводу ізраїльтян, які зберігалися в Єрусалимському Храмі.
В наш час ми переважно знаємо імена тільки своїх дідусів та бабусь, тому цей перший розділ ми вважаємо за досить нудний та непотрібний. І нерідко, відкриваючи Святе Письмо, бачачи цей родовід ми просто переходимо на інший розділ.
Читаючи родовід Ісуса Христа в Євангелії від Матея, хоч-не-хоч робимо висновок, що професія накладає свій відбиток на людину. Апостол Петро, диктуючи Маркові, не говорить про щось таке, про що говорить Матей. Так само і апостол Іван зводить увесь родовід Ісуса до кількох речень: «Споконвіку було Слово, і з Богом було Слово, і Слово було – Бог. З Богом було воно споконвіку. Ним постало все, і ніщо, що постало, не постало без нього» (Ів.1:1-3). А от в Матея зовсім інша справа, зразу видно руку податківця, він скрупульозна, старанно виписує всі імена. Дехто з біблеїстів говорить, що на заклик Спасителя Матей залишив митницю, але натомість прихопив із собою ручку та папір.
Всі пророцтва та родоводи Старого Завіту завершуються народженням Спасителя. І саме тому, за тиждень до Різдва Христового, ми чуємо по наших Церквах останній родовід Святого Письма. Це для того, щоби ми усвідомили, що народження Спасителя виконало обітницю, яку Богом дав праотцям. Ніде в Новому Завіті ми більше не побачимо жодних родоводів, окрім родоводу Ісуса Христа, бо вони втрачають свій сенс. Приналежність до обраного Богом народу стає питанням віри, а не приналежності. Членом вибраного народу люди стають завдяки вірі, а не наявності записів про пращурів у прадавніх книгах. Та й Сам Спаситель так визначає Свою родину: «Ось твоя мати і брати твої надворі тебе шукають». А він у відповідь їм: «Хто моя мати та брати мої?». І, поглянувши навкруги на тих, які сиділи довкола нього, каже: «Ось моя мати та мої брати. Бо хто чинить волю Божу, той – мені брат, сестра і мати» (Мр. 3:32-35).
Як бачимо, завдяки життю, яке відповідає Божій волі, ми отримуємо родинні зв’язки із Христом. Цей родовід Ісуса Христа є прекрасним та глибинним. Ісус – Син Давида – син Авраама, плодом цього родоводу став Еммануїл, що означає: з нами Бог. Цей родовід показує як Бог народжується в людині, а людина народжується в Бозі. Народження Ісуса Христа вкорінене в землі людства, в його історії. Родовід Ісуса невіддільний від нашого родоводу, бо саме в нас і в нашому житті Бог виявляє Себе.
Ісус є одночасно плодом обітниці, яку отримав Авраам та плодом помазання, яким було помазано Давида. Ісус, направду, Син Авраама та син Давида. Серед предків Ісуса, так само як і серед наших предків, були різні люди: віруючі та невіруючі, праведники та грішники, були і віруючі і грішники, водночас, були праведні, але були також і вбивці, були бідні, а були і багаті пани. Людська природа Ісуса є сформованою із життя цих людей. Так само і наша людська природа поєднує в собі минуле наших предків та історію нашого власного життя.
В часи Спасителя такі родоводи були своєрідним резюме. Коли сьогодні хтось із нас намагається отримати роботу, то йому говорять: «Напишіть резюме». За допомогою цього резюме людина демонструє чим вона займалася, де здобувала освіту, як вона бачить себе на цій посаді, яку вона намагається здобути. За допомогою родоводу, в часи Ісуса Христа, людина намагалася показати світові, на що вона здатна, чого від неї можна очікувати. Як тоді, так і сьогодні, люди завжди намагаються виглядати краще, ніж вони є насправді. Саме тому в наших резюме, ми б, звичайно, приховали всі ті негативні факти, які мали місце в нашому житті. Тогочасні родоводи також були схильні до такого: вони висвітлювали визначних попередників, ну і, звичайно, замовчували брудні сторінки історії.
Проте родовід Ісуса Христа вражає нас своєю чесністю: в ньому ми знаходимо різноманітних людей, які іноді були далекими від святості. Згадування в родоводі Спасителя грішників є для нас досить втішною новиною, тому що через покаяння ми можемо надіятися на те, що будемо в раю.
Родовід Ісуса завершує чоловік, який є найнепомітніший за усіх: Йосип. Він – один із нас. Він найближчий до нас. Він показує нам, що, якщо ми наважимося відповісти «Так» на всі Божі обітниці, то ця Божа обітниця може принести в нашому житті свій плід. Тож просімо Йосипа, щоби наше життя проходило в такій тиші, як і його, щоби завдяки нашій вірі в нашому житті виповнилися всі Божі обітниці, бо для Бога є все можливе. Амінь.