Надвірнянський Деканат
Проповіді

Проповідь на неділю про блудного сина

Share

Коли блудний син задумався над своїм нікчемним життям, після страждань, самотності, знедоленості, відкинення, тоді він направляється до батьківського дому. І тут ми бачимо, що він знаходиться ще так далеко від дому, хоча вже може добре бачити його контури, батько, котрий, напевно, чимало раз виходив і виглядав повернення сина йде йому назустріч. Не просто йде, але «побіг, кинувся йому на шию і поцілував його» (Лк. 15:20).

Євангеліє нам говорить, що серце батька переповнилося жалістю та ласкою, тому він, не вагаючись, побіг назустріч сину.  Він давно уже забув, що цей син так його образив своїми гріхами та безсердечністю. І батько біжить назустріч, обнімає на цілує.

Чи у нашому житті відбувається теж саме? Чи так ми зустрічаємо тих людей, котрі відійшли, покинули й образили нас? Чи наша любов залишається такою ж міцною, чи вона штовхає нас виходити на поріг нашого дому й виглядати в надії, що наш ближній повернеться? І, коли ми бачимо, що назустріч йде той, хто так давно нас покинув, котрий був для нас таким близьким, а став таким далеким, чи наше серце наповнюється любов’ю, ласкою, жалістю, а основне – прощенням? І чи ми зуміємо перебороти у собі усі ті образи і першими кинемося назустріч, не очікуючи взамін нічого – ані співчуття, ані розкаяння, ані перепрошення? Чи зуміємо ми просто обійняти, приголубити і потішити нашого ближнього, коли він нас зрадив й образив?

На жаль, найчастіше ми перетворюємося на того іншого, другого сина, котрий нічим не провинився перед батьком, і коли повернувся із поля, з важкої роботи, і почув, що радість, пісні та музика наповнюють батьківський дім, забажав дізнатися причину цього. І коли дізнався, що його молодший брат, котрий розтратив усе й зрадив батьківський дім, тепер повернувся – не забажав увійти.

На відміну від нього, блудний син зрозумів, усвідомив, а головне побачив своє жалюгідне становище у чужій далекій країні, переборов страх та сором, невпевненість у тому, як його приймуть й батьківському домі. Йде до батька і отримує любов і прощенна, а цей, старший брат, стоїть біля дому, де перебуває радість, щастя та любов. Адже той, кого вважали померлим, повернувся до життя. Цей старший брат чекає, щоби батько вийшов і попросив його увійти і приєднатися до спільної радості.

 Тут ми чуємо слова, котрі говорить батько і котрі говорить його старший син. Звертаючись до батька син каже: «Ось стільки років служу тобі й ніколи не порушив ані одного приказу твого, і ти не дав мені ніколи козеняти, щоб з друзями моїми повеселитись. А коли вернувся оцей син твій, що проїв твій маєток з блудницями, ти зарізав для нього годоване теля» (Лк. 15:29-30). Батько ж просто й щиро відповідає: «Ти завжди при мені, дитино, і все моє – твоє. Однак слід було веселитись і радіти, бо цей брат твій був мертвий і ожив, пропав був і найшовся» (Лк. 15:31-32).

Батько щиро любить обидвох своїх синів. І до старшого, і до молодшого він виявляє однакову любов і турботу. Блудного сина він прощає і не дозволяє йому стати наймитом, а приймає назад, як сина й спадкоємця. Він велить принести нову одежу. І коли той одягає новий одяг замість свого лахміття, батько велить принести перстень, котрий повертає йому втрачену владу та могутність. Батько не вимагає у блудного сина ані слів прощення, ані сліз покаяння. Бо знає, що син не мало натерпівся у чужій країні, перебором і страх, і сором, і відчай. А тепер назавжди повернувся у той дім, який так швидко бажав покинути.

До старшого сина він звертається такими сильними словами: «Ти завжди при мені, дитино, і все моє – твоє» (Лк. 15:31). А зараз полиш усе, йди веселися, бо повернувся твій брат, котрого усі вважали померлим.

Такими слова Господь звертається до кожного із нас: і до блудних синів, і до праведників. Цими слова Він дарує прощення грішникам і показує безмірні Свої блага праведникам. «Все Моє – твоє. З поверненням твого заблуканого брата Мої блага не зменшуються. Ти ж повинен радіти і веселитися, бо «цей брат твій був мертвий і ожив, пропав був і найшовся» (Лк. 15:32)».

Притча закінчується цими таємничими словами. Ми не знаємо, що у відповідь батьку сказав його старший син. Він мовчить. І саме у цей час у ньому відбувається велика духовна переміна. Він усвідомив такі глибокі слова: «Це брат твій». І примирився зі своїм молодшим братом.

Прямуючи до Великого посту, усі ми маємо усвідомити Боже прощення і Його велике милосердя та всеобіймаючу любов. І навчитися смирення, і радості, і щастя, і любові та милосердя один до одного, бо усі ми є тими блудними синами і доньками, котрі прямують земним життям до Небесного батьківського дому. Амінь.

Джерело: веб-ресурс парафії Святого Миколая с. Гвізд

Share

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *