Проповідь на неділю митаря та фарисея
Починаючи з неділі про митаря та фарисея, Церква готує нас до Великого Посту, разом із тим і до Воскресіння Господа Ісуса Христа. На самому початку цієї підготовки через роздуми над притчею про митаря та фарисея, Церква пригадує нам, що молитва, милостиня, піст, відвідування Храму є тільки засобами до освячення людини. Все це є корисним та потрібним, але слід мати на увазі, що машинальне дотримання посту не стає завдатком спасіння. Якщо людина не їсть м’яса, але при цьому бере хабарі, замовчує або покриває неправду, бреше, не може догодити Богові.
У цій притчі бачимо фарисея, який прийшов помолитися до Єрусалимської святині, який починає свою молитву із слів подяки Богові, за те, що Той зробив його не таким як інші грішники і починає перераховувати свої заслуги: не грабіжник, не розпусник. За приклад грішника цей фарисей наводить митаря, котрий, відчуваючи свою гріховність, не насмілюється навіть звести очей до неба та проказати молитву до Бога. Фарисей ні про що не просив, бо був впевнений, що життя майбутнього віку є йому гарантованим через його благочестя та виконування заповідей Закону.
Фарисей хвалить себе за те, що постить двічі на тиждень, в той час, коли Закон зобов’язував постити один раз у році, в так званий День Відкуплення. Митар повидить себе зовсім по-іншому. Він стоїть поодаль від людей т розуміє себе, що є віддалений від Бога. Він не пам’ятає всіх людей, котрих скривдив через ціле своє життя, тому не може направити заподіяної шкоди. Він і не надіється на спасіння. Він навіть не насмілюється просити у Бога про прощення через велику кількість своїх гріхів, тому просить Бога не про справедливість, а про милосердя.
Благочестивий та праведний фарисей, який досить серйозно відносився до своїх релігійних обов’язків не отримав милосердя зі сторони Бога, не був оправданий Богом, а грішний відкинений усіма митар отримав в Бога оправдання. Бог почув молитву митаря, який визнавав свої гріхи та відкину молитву праведного фарисея за його самовпевненість та зневагу інших людей.
Звичайно, що слухачі Ісуса Христа були в шоці, адже це в нас тепер слово фарисей носить негативне забарвлення, а митар позитивне. Проте слухачі Ісуса ототожнювали себе з фарисеями, а до митарів відносилися і з такою відразою, як фарисей із притчі. Ісус не пояснює чому Бог веде себе таким чином. Відповідь прихована у самій притчі: митар молиться початковими словами Псалма 50, а в цьому псалмі дальше ідуть такі слова: «Жертви Богові – дух сокрушенний: серцем сокрушенним і смиренним ти, Боже, не нехтуєш» (Пс. 51:19). Тому і не дивно, що кожен, хто возноситься буде принижений, а кожен, хто себе принижує – буде піднесений.
Уявімо, що ви живете за містом, в домі, досить далеко від сусідів і повз ваш дім проходить дорога. Одного зимового вечора ви чуєте стук у двері, із страхом ви прочиняєте двері і бачите на порозі солідного чоловіка в дорогому костюмі та білій сорочці, в дорогих туфлях. Він акуратно виголений, причесаний та пахне парфумами. Він вибачається та пояснює вам, що його машина зламалася і йому потрібно почекати в теплі на допомогу.
Тепер уявімо собі ту ж ситуацію із стуком у двері, але пере вами стоїть безхатченко, неголений та нестрижений, у брудній порваній одежі. Йому не потрібні гроші, але він хоче поїсти та трохи зігрітися.
Кого з цих двох людей ви впустити в цей день? Не завжди зовнішність може відповідати дійсності, бо ми не знаємо, про що думає і чого насправді хоче інша людина. Добре одягнений чоловік може виявитися аферистом, а бідний – чесною та порядною людиною, яка потребує допомоги.
В притчі про митаря та фарисея, бачимо, що фарисей, який ретельно виконував Божий Закон – засуджений, а митар, який його порушував – виправданий. Це сталося тому, що Бог дивиться не тільки на вчинки людини, але на сердечний стан, з якого випливають всі інші вчинки. Ця притча є своєрідною пасткою, які нам буває досить тяжко оминути. Тієї ж миті, коли ми починаємо розуміти цю притчу та осуджувати гордого фарисея, то самі впадаємо у гріх фарисейства.
Він неділі митаря та фарисея Церква намагається налаштувати нас на те, щоби ми не були дріб’язковими у виконуванні тільки зовнішніх приписів: щось не з’їсти, щось не зробити. Щоб за цим зовнішнім ми не забули про найголовніше: про внутрішнє наповнення свого серця.
Хай приклад митаря та фарисея буде перед нашим духовним зором у ці дні, які відділяють нас від Великого Посту та в часі самого Посту, щоби ми змогли добре підготуватися до світлого празника Воскресіння. Пам’ятаймо слова святителя Василія Великого: «Пильнуй самого себе та носи в думках цей приклад тяжкої втрати через гордість».