Життя у світлі Пресвятої Трійці
«Благословенний Ти, Христе Боже наш, що рибалок премудрими появив; пославши їм Духа Святого, ними Ти полонив вселену, Чоловіколюбче, – слава Тобі!». Цими словами святкового тропаря ми розкриваємо сенс свята Зіслання Святого Духа.
На п’ятдесятий день після Пасхи євреї святкували празник П’ятидесятниці. Вони приносили Богові подяку за перші земні плоди. В цей день так само вони згадували подію, коли на Синайські горі Господь дав Мойсею Закон. Цього дня всі благочестиві євреї намагалися перебувати разом на спільній молитві. Напевно, що і апостоли, котрі були виховані в дусі Закону зібралися разом в Сіонській горниці, щоби бути на спільній молитві.
Ставши свідками Вознесіння Свого Учителя, вони вже десять днів очікували Того Утішителя, Котрого обіцяв їм дати Господь. І ось в третій час, коли вони перебували на молитві дім наповнив шум, ніби від сильного вітру. Апостоли побачили вогненні язики, які розділилися та спочили над голова кожного, а вони сповнилися силою Святого Духа та почали говорити різними мовами. Так про подію П’ятидесятниці говорить євангелист Лука.
Таке незвичне явище привернуло увагу усіх цікавих. Апостоли, вийшовши зі світлиці, почали проповідувати про Христа. В цей святковий день Єрусалим був переповнений людьми різних національностей і було велике здивування, коли прості невчені рибалки стали говорити на їхній же мові.
Звідки в них взялася ця премудрість? Хто чи Що цих рибалок навчив та перетворив в проповідників? Адже згідно свідчень євангелиста Луки в той день до них приєдналося біля трьох тисяч людей. А наступного дня, після проповіді Петра та Івана, ще п’ять тисяч повірили в те, що вчора ще видавалося вигадкою.
Петро, котрий ще кілька тижнів назад перед погрозою страждань відрікається від свого улюбленого Вчителя, тут, раптом в нього десь звідкись береться сміливість виступити перед багатотисячним натовпом відкрито, не боячись нікого та нічого.
Ось уже протягом багатьох років проповідь про Воскресіння Христове розходиться по всьому світу та приносить плоди Божої благодаті. І, якщо навіть здавалося, що в якісь моменти історії Церкви в тому чи іншому місці цей потік благодаті та проповіді, ніби призупинявся, то це тільки для того, щоби потім з новою силою поширюватися по світу.
Завдяки благодаті Святого Духа проповідь Христа ширилася цілим тодішнім світом. Її не могло ніщо зупинити: ні книжники та фарисеї, ні жорстокі переслідування римських цезарів, котрі в скромних рибалках бачили загрозу своїй імператорській могутності.
Люди того часу чекали Месію як могутнього земного царя, а християни проповідували їм Христа розп’ятого, котрий за словами апостола Павла був: «…ганьбою для юдеїв, і глупотою для поган, а для тих, що покликані, – чи юдеїв, чи греків – Христа, Божу могутність і Божу мудрість» (пор. І Кор. 1:23-24).
З першої хвилини благовістя апостолів знайшло відклик в душах людей, а Церква стала множитися та розвиватися. Вже з перших днів існування Церкви ворог Христа – диявол почав боротися проти неї. З однієї сторони проти Церкви повстали римська та єврейська влади, переслідували та вбивали апостолів та християн, а з іншої сторони – і серед християн почали ширитися зовсім нехристиянські вчинки, а з часом появилися навіть розколи та єресі.
В наші дні Церква зустрічається з тими самими труднощами. З однієї сторони – нерозуміння, критика та насмішки інодумців, а з іншої сторони – ганебна поведінка нас із вами, християн.
Адже ми із вами є послідовниками тих рибалок і саме на нас лежить сьогодні та велика відповідальність продовжувати справу проповіді Христового Євангелія, Христа розп’ятого та Воскреслого. Можливо, сьогодні для багатьох наше життя, наша проповідь стає спокусою, згіршенням. Можливо, комусь вона здається глупотою та безумством, однак ми знаємо та віримо, що Церква освячена благодаттю Святого Духа і що ніхто не зможе її подолати до кінця віків.
Просто вірити є замало, потрібно не тільки вірити, але так само нашим християнським життя свідчити нашу віру і це буде найкращою проповіддю. Від нас самих залежить: чи ми відкриємо власну душу для благодатного дихання Святого Духа, чи ми станемо «премудрими рибалками». Господь прикликає нас, нам залишається тільки дати відповідь на той Його поклик, прийняти Його благодать, щоб ми змогли цілою Церквою сказати: «Ми бачили світло істинне, ми прийняли Духа Небесного, ми знайшли віру істинну, нероздільній Трійці поклоняємося, вона бо спасла нас»
о. Микола Гаврилюк