Надвірнянці попрощалися зі своїм парохом отцем Андрієм Бакотою

Сьогодні рідний Прокатедральний Собор Благовіщення Пресвятої Діви Марії м. Надвірни сумує і оплакує свого великого сина отця-декана Андрія Бакоту, який так рано відійшов від нас.

Книга Псалмів пише: «Дні віку нашого сімдесят років, а як при силі – вісімдесят років» (Пс. 89:10). Отець Андрій відійшов до Отця Небесного на 49 році життя та 25 році священства.

Смуток та горе наповнили сьогодні Храм, де він трудився, молився, вінчав, настановляв, благословляв військових, давав мудрі поради і щиро вислуховував. Він прийшов у цей Храм і віддав усе, що мав: силу, любов, вірність, ревність, щирість та побожність. Він прийшов у цей Храм, щоби тисячі сердець навернути до Бога, щоби тисячі душ скріпити Тілом і Кров’ю Господа нашого Ісуса Христа. Він прийшов у цей Храм, щоби завжди бути поруч зі своєю, Богом довіреною паствою.

І сьогодні ми плачемо. Плаче уся Надвірнянська громада. Плачуть священнослужителі, монашество й усі, хто знав ієрея Андрія. Плачемо, бо так важко є сказати ці прості слова: «Прощай!». Розум не може сприймати їх, віра відмовляється вірити, бо так важко є сьогодні відпустити від себе нашого дорогого покійного. Як багато у нього було ще мрій, планів, невтілених задумів, незавершених справ! Нам важко є втрачати одного із найкращих священнослужителів Коломийської єпархії. Ми плачемо і молимося за упокій його душі.

Сьогодні Храм, у якому він трудився усе своє життя, стає для ієрея Андрія місцем Заупокійної Літургії, які очолили Преосвященні Владики Коломийської єпархії: Кир Василій Івасюк, єпарх Коломийський, та Кир Петро Голіней, єпископ-помічник Коломийської єпархії у співслужінні з багатьма священниками.

Звертаючись до усіх присутніх владика Василій наголосив: «Тіло нашого покійного і усіма любленого священника Андрія Бакоти супроводжується на вічний спочинок, нашими молитвами і сльозами, в землю живих. Уся чисельна громада зібралася біля домовини покійного, щоби віддати йому свої молитви, розділити горе й біль родини, подякувати й перепросити….

З невимовним та глибоким сумом Храм Благовіщення Пресвятої Діви Марії м. Надвірни зустрів новину про смерть настоятеля, пароха та декана отця Андрія Бакоти. Найперше, він був доброю і щирою людиною, а потім священником.  Таким зробила його віра в Бога та любов до людей. Одні люди вважали його духовним наставником, інші – мудрим порадником, а ще інші – людиною, яка в найважчий момент знаходила потрібні слова для підтримки. Для усієї громади він був духовним провідником і людиною, яка щиро переживала за Надвірну та Україну. Його голос та проповідь ще довго лунатиме у наших серцях».

За душу новопреставленого ієрея Андрія молилися разом із єпископами також духовенство Надвірнянського та Пнівського протопресвітеріатів, а також священнослужителі Коломийської єпархії, Івано-Франківської Архиєпархії, Тернопільсько-Зборівської Архиєпархії, Бучацької єпархії, Стрийської єпархії, Одеського екзархату, влада м. Надвірна, його друзі, однокласники та одногрупники із Семінарії, чисельні парафіяни та віряни м. Надвірна.

До Святої Літургії та Чину Похорону долучилися: о. Василь Нагорняк, Синкел у справах духовенства та священничих родин;  о. мітр. Богдан Михайлина, протопресвітер Пнівського протопресвітеріату; о. мітр. Теодор Оробець, протопресвітер Снятинського протопресвітеріату; о. Василь Панівник, протопресвітер Тисменичанського протопресвітеріату; о. мітр. Василь Мельничук, протопресвітер Отинійського протопресвітеріату; о. Роман Іванюлик, протопресвітер Косівського протопресвітеріату; о. Юрій Терещенко, протопресвітер Коломийський, о. Богдан Скірчук, протопресвітер Яремчанського протопресвітеріату; о. Василь Ткачук, протопресвітер Ланчинського протопресвітеріату; о. мітр. Олег Траско ПЦУ; о. Юрій Зеленчук, виконуючий обов’язки протопресвітера Надвірнянського протопресвітеріату.

Сьогодні зі смертю нашого дорогого отця Андрія розсипається увесь світ, підкошуються ноги, сльози ллються з очей. Найбільше болить його сім’ї, його рідним та близьким. Сьогодні ми горюємо та плачемо разом із дружиною покійного, пані-добродійкою Іриною, донечкою Христиною та сином Данилом, мамою Оксаною, братом Назаром. Плачемо і згадуємо, ким він був для усіх нас: добрим, щирим, мудрим, люблячим, ревним та справедливим.

Спочивайте з миром, невтомний працівнику Христової Ниви та проповіднику Слова Божого.

Дякуємо Вам, о. Андрію, за кожне слово!

Дякуємо за кожну пораду!

Дякуємо за кожний стимул!

Дякуємо за кожну допомогу, яку отримали через Ваші молитви!

Дякуємо за добрі діла, щирі слова, щиру любов!

Отче Андрію,  там, на Небесах, біля Престолу Всевишнього, пам’ятайте про усіх нас, заступайтеся за нас, моліться за свій народ, за свій     рідний Храм та за Україну.

Нехай всемилосердний Господь благословить Вашу велику жертву священничого життя. Спочивайте у мирі! Вічная пам’ять!