Чому ми так багато страждаємо?

Share

Бог добрий та милосердний, але чомусь наше життя тяжке та сповнене випробувань. В ньому так багато хвороб та страждань, нещасть та поневірянь, горя та сліз. Проте, якщо ми перебуваємо у Христі, то ніщо із пройденого нами не буде марним. Жодна сльоза християнина не проллється марно, жодне прохання не залишитися не почутим, жодна хвороба не мине даремно. Бог завжди здійснює Свою роботу в часи наших скорбот.

Чому страждають діти Божі?

Йов запитував: «Приймали ми добро від Бога, а лиха то й не приймати?» (Йов. 2:10). Саме Бог назначає скорботи для людини і їх посилає. В книзі Рути читаємо: «Не звіть мене Ноема, звіть мене Мара, бо Всемогутній послав на мене велике горе. Я вийшла звідсіль повна, а Господь повернув мене з порожніми руками. Навіщо ви звете мене Ноема, коли Господь виступив проти мене, і Всемогутній зробив мене безталанною?» (Рут. 1:20-21).

Він має повну владу над нашими стражданнями, проте використовує їх як досягнення Своїх цілей: «…що дав себе самого за гріхи наші, щоб визволити нас від цього віку злого за волею Бога й Отця нашого» (Гал. 1:4). Бог посилає страждання, щоби ми отримали відкуплення, як це Він вчинив на хресті: «Зійшлися бо справді у цім місті проти слуги твого святого Ісуса якого ти помазав, Ірод і Понтій Пилат з поганами й людьми ізраїльськими, зробити те, що твоя всемогутність і мудрість уже наперед були постановили, щоб сталося» (Діян. 4:27-28).

В стражданні Бог готує нас до того, щоби ми в повноті насолодилися спокоєм.

Життя – це «пара, що з’являється на хвильку і зникає по тому» (Як. 4:14). Сьогодні воно є, а завтра його вже не буде. Для кожного з нас наближається той день, коли Господь покличе нас перейти з цього світу, наповненого гріхів, до Себе, в спокійне райське блаженство.

Прийде той час, коли ми отримаємо такий довгоочікуваний спокій. І це станеться тому, що наше життя наповнене стражданнями та біллю.

«Бо те, що одну мить триває, – наше легке горе – готує нам понад усяку міру вічну ваготу слави» (ІІ Кор. 4:17).

Зберегти нас від того, щоби ми не сплутали землю з небом.

Життя – це спадщина перехожих та чужоземців. «Молю вас, любі, як чужоземців і перехожих, щоб ви стримувалися від пожадливостей тіла, які проти душі воюють» (І Петр. 2:11). Всі ми – перехожі, котрі шукають свої доми, і всі ми ще не вдома: «бо ми не маємо тут постійного міста, а майбутнього шукаєм» (Євр. 13:14). Коли земна мандрівка стає небезпечною та виснажливою, тоді мандрівник відчуває, що він ще не вдома. І тоді в ньому прокидається така жага якнайшвидше повернутися в свій дім.

Було б безглуздо зі сторони ізраїльтян заявляти права на той клаптик землі в пустині, по якій вони мандрували. І так само є безглуздо будувати великі житниці, тобто прив’язуватися до земних речей. Ми помиляємося, коли прив’язуємося до них, витрачаємо свій час та сили на них. Цей земний клаптик – це не наша Небесна Батьківщина. І саме страждання фокусує наш погляд на тому, що знаходиться за межами горизонту та допомагає нам побачити, що цей клаптик – не наша кінцева мета та ціль.

Страждання наближає нас до Бога.

Життя – це боротьба. І страждання віруючої людини відкриває очі на ідолів, до котрих прикипіло серце. Адже земні клопоти тягнуть нас вниз, а не допомагають прискорити крок, щоби наблизитися до Бога.

В той час, коли диявол та світ присипляють нас, страждання протікають через душу та змушують нас згадати про Бога, як єдиного джерела життя.

Страждання підганяють нас на шляху до Бога.

Життя – це праця. «А коли ви з Христом воскресли, то шукайте того горішнього, де Христос перебуває, сівши по правиці Бога. Думайте про горішнє, а не про земне» (Кол. 3:1-2). Ми часто схильні до байдужості у своїх обов’язках, покликанні та добрих ділах. Те, що ми розпочали з такою рішучістю та завзяттям, з легкістю перетворюється на ліниве повзання. Навіть християни, котрих оберігає Бог та провадить до Свого Царства, можуть сповільнити свої кроки. Страждання та скорботи штовхають нас іти вперед, надіятися на Бога та просити Його допомоги.

Страждання дає нам відчути Його солодкість.

Життя – це свято. Холодна вода здається такою смачною, коли ми працюємо під спекотним сонцем, а їжа – такою смачною, після довгого голодування.

Бог знає, як наситити нашу душу, коли все зникне. Саме в час найбільших випробувань та страждань Бог подає Самого Себе, як безцінний бальзам. Страждання – це тільки темний фон, на якому яскраво горить Божа всемогутність, слава та любов.

Desiring God Foundation. Website: desiringGod.org
Фото ілюстративне, створене: congerdesign для сайтуPixabay

Share

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *