Історія подружнього життя між рядками Святого Письма

Share

«І сотворив Бог людину на свій образ; на Божий образ сотворив її; чоловіком і жінкою сотворив їх» (Бут. 1:27).

Бог створив чоловіка та жінку, як людей, з рівними правами та чеснотами, котрі взаємодоповнюють одне одного. Ми різні, надзвичайно різні, в своїй філософії та психології. І саме ці відмінності не роблять чоловіків кращими за жінок, чи навпаки, але вони роблять чоловіків і жінок кращими, коли вони разом.

Після того, як Бог створив чоловіка та поселив його і раю, ми бачимо, що Господь звертається до нього: «Не добре чоловікові бути самому; сотворю йому поміч, відповідну для нього» (Бут. 2:18). Читаючи історію створення світу та всього живого, ми бачимо, що вкінці кожного дня Господь говорить, що все Його творіння: добре, добре, добре… проте вкінці шостого дня Він каже: «дуже добре» (Бут. 1:31). Чи добре бути людині одній? Звичайно, ні. З самого початку людської історії ми бачимо, що першому чоловіку, Адаму, не було добре одному, то чому ми себе переконуємо, що нам краще бути самотніми та одинокими?

«Так то полишає чоловік свого батька й матір і пристає до своєї жінки, і стануть вони одним тілом» (Бут. 2:24).

Після того, як Бог створив першу жінку та довірив її чоловіку, Він утвердив те, що ми сьогодні називаємо шлюбом. Дві людини стають однією сутністю. Один чоловік і одна жінка створюють дивовижні людські відносини в створеному Богом світі, відносини, котрі важливіші навіть за відносини батьків та дітей.

Чоловік залишає свою матір та батька та пристає до своєї дружини. Після цього вона стає для нього найголовнішим об’єктом у його житті. Так само і жінка залишає будинок свого батька: «…слухай, дочко, забудь народ твій і дім батька твого» (Пс. 45:1), щоби створити нову сім’ю із своїм чоловіком. Після Господа він стає для неї головним об’єктом її посвяти.

Гріх входить у світ. Чоловік не міг захистити сад. Він не став на сторожі і дозволив змію заволодіти увагою своєю дружини, і той обманув її. Згодом і сам чоловік, котрий чув заповідь Божу, слухає свою дружину і грішить проти Бога. І тепер, в цього упалому та грішному світі, шлюб, котрий мав би будуватися на найдосконаліших відносинах та любові, не обходиться без болі та труднощів: «А жінці сказав: «Помножу вельми болі твої і твою вагітність, в болях будеш народжувати дітей. І тягти буде тебе до твого чоловіка, а він буде панувати над тобою» (Бут. 3:16).

«Так що вони не будуть більше двоє, лиш одне тіло. Що, отже, Бог злучив, людина хай не розлучає» (Мт. 19:6).

Ці слова стосуються часів Ісуса Христа. Через те, що гріх увійшов в природу Божого творіння, ми часто спостерігаємо, що чоловіки та жінки знаходяться в трагічному стані, змагаючись один з одним. Син Божий, Ісус Христос, повертає цінність шлюбу: «…Що, отже, Бог злучив, людина хай не розлучає» (Мт. 19:6). Гріх може принести труднощі та випробування, але він не може перекреслити чи зруйнувати Божий план щодо кожної людини. Шлюб був створений, щоби перемогти гріх. Бог задумав із двох сердець створити одне, а не щоби одно було розділене на двоє.

Бог закликає чоловіків до відповідальності, як чоловіків, до вірності в тих сферах, де перший чоловік зазнав краху. Бог закликає кожного чоловіка охороняти та захищати свою дружину і свій шлюб: по-перше, від свого гріха, по-друге, від інших. Її негаразди не можуть стати для нього оправданням. Так і для дружини, його негаразди не можуть перетворитися на оправдання. Союз чоловіка та жінки, їхня клятва в Церкві, триває вічно: «поки смерть не розлучить нас».

Впродовж свого спільного життя вони будуть грішити один проти одного. Гріх завжди буде прагнути зруйнувати їхні відносини. Господь укладає союз між ними, щоби вони змогли вистояти в тяжкі часи випробувань. Шлюб був створений саме для випробувань та тяжких часів, бо тоді скріплюється любов, взаємоповага та самопожертва.

«Будьте, натомість, добрі один до одного та милосердні, прощайте один одному, як Бог у Христі вам простив» (Еф. 4:32).

В шлюбі чоловіки та жінки часто стикаються із спокусою злості один на одного, несправедливо накидаються на свою половинку, котра завжди поруч, щоби вилити свою злість та незадоволення. В Божому проводі сім’ї немає місця для підлості та неповаги між чоловіком та дружиною. Потрібно проявляти любов, уділяти багато часу для щирих розмов, завжди прощати один одному. І викорінювати підлість, злість, егоїзм.

Чоловіки та жінки, котрі живуть з Богом, знають, з яким милосердям Бог відноситься до кожної людини. Перебуваючи у Христі, завжди прагнімо шукати того, щоби бути добрими, прощати та любити один до одного.

 «Чоловіки, любіть жінок і не будьте прикрі супроти них» (Кол. 3:19).

Особливий Божий план для чоловіка полягає в тому, щоби любити свою дружину. Адже любов – це не прив’язаність. Любов – це вірність, жертовність, самопожертва. В тяжкі хвилини життя чоловіки можуть бути пасивними, грубими, крикливими. Забуваючи, що дружина потребує не злості та зневаги, а лагідності та любові. Лагідність – це дивовижна сила, керована Святим Духом. Адже дружина – це співспадкоємниця свого чоловіка на шляху вічного життя та спасіння, Бога закликає його бути лагідним та врівноваженим, проявляючи любов та турботу.

«Жінки, коріться чоловікам, як воно в Господі личить» (Кол. 3:18).

Божий план щодо дружин полягає в тому, щоби вони підтримували, приймали та любили своїх чоловіків. Її чоловік має стати для неї найдорожчою та найріднішою людиною. «Дружини, слухайтеся чоловіків своїх, як пасує то в Господі!» (Кол. 3:18).

Божа покірність – це не пасивність чи слабкість. В наш час, на жаль, це найбільше випробовування для гордих людей. Це те, що ми робимо, коли визнаємо Ісуса за Спасителя та свого Господа.

«Ця таємниця велика, а я говорю про Христа та про Церкву!» (Еф. 5:32).

Коли Господь говорить, що шлюб – це тайна, то Він має на увазі, що це не щось незрозуміле, котре ми не можемо збагнути своїм людським розумом. Він говорить, що шлюб залишався тайною впродовж тисячоліть. Хоча зараз, після народження, смерті та воскресіння Христа, ця тайна розкрита.

Господь посилає у світ Свого Сина, Ісуса Христа, щоби Він спас нас від гріхів. І Христос віддає Своє життя за нас, Свій народ, Свою наречену. Покликання чоловіка – керувати, віддаючи, а не приймаючи, що робить Сам Ісус: Він інколи не захищав Себе та Свій комфорт, але віддав Себе за нас. Ісус стає тим чоловіком, котрий не вимагає жодних привілеїв, але бере на Себе відповідальність любити Свою наречену з вірністю, готовністю, щирістю.

Любов Ісуса до Його Церкви – це найголовніше значення шлюбу. Це саме те послання, котре християни так прагнуть втілити в життя, засвідчивши світу свою присягу: вірності, любові, чесності, послуху.

 

Фото ілюстративне: Freepik
Flower photo created by freepic.diller – www.freepik.com

Share

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *