Успіх… а тоді?

Видатний іспанський письменник Лопес де Вега лежав на смертному ложі. Його життя пропливало перед його очима як фільм: Він мав великий успіх і все життя його засипали оплесками. Своїми п’єсами, яких було понад тисячу, полонив людей. Він жив лише для успіху – чи не повинен він вкінці такого вдалого життя бути задоволеним?

Коли наближалася остання година, він раптом побачив речі по-іншому. Але лікар, який доглядав за ним, сказав із захопленням: «Ви можете щасливо вмирати. Світ вас не забуде, Ви ввійдете в історію як велика людина».

«Пане докторе, – сказав умираючий, – я лише тепер зрозумів: перед Богом тільки той великий, хто має добре серце. Я б залюбки віддав тепер всі оплески мого життя за можливість здійснити хоча б один добрий вчинок».

П’єр Лефевр «Вчитись з життя. Великі поради в малих історіях» Львів: Свічадо:2008.