Надвірнянський Деканат
Духовні науки

Наш Творець завжди з нами.

Share

У важкі й похмурі дні, коли нам здається, що від нас усі відвернулися, що ми стали нікому непотрібними, що ніхто не бачить нашого горя й болю, тільки один Господь звертається до нас зі словами розради й потіхи: «Я з вами».

Я з тобою. Ця Божа обітниця дійшла до нас через часи й завіти: її Господь дає богобозливим людям. Спочатку це були Ісаак та Версавія: «Я – Бог Авраама, батька твого. Не бійся, бо я з тобою. Благословлю тебе й розмножу твоє потомство через Авраама, слугу мого» (Бут. 26:24), а потім Мойсея біля незгораємого куща: «Я буду з тобою; ось це буде тобі за знак, що сам я тебе послав: як виведеш людей з Єгипту, служитимете Богу на цій горі» (Вих. 3:12). Давид в долині смертної тіні: «Навіть коли б ходив я долиною темряви, – я не боюся лиха, бо Ти зо мною» (Пс. 23:4). Христові учні, котрих Ісус відправляв з великим дорученням: «Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи: христячи їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа; навчаючи їх берегти все, що я вам заповідав. Отож я з вами по всі дні аж до кінця віку» (Мт. 28:19-20). Господь найкраще знає, що нам потрібно у важкі дні: не відповіді, а обіцянка, що Він поруч.

Коли ми йдемо долиною смертної тіні, беззахисні, перелякані, самотні, як вівці, Господь називає Себе Пастирем. Коли ми лежимо обличчям вниз, принижені, придавлені ворогами, Він називає Себе Відкупителем. Коли ж ми розуміємо, що є такими мізерними, немічними, хворими й кволими у цьому небезпечному світі, Він називає Себе Творцем.

Наш справедливий Творець.

Маленькі, вразливі, самотні – такими були ті люди, котрі отримали листа: «…радійте, навіть якщо тепер треба трохи посумувати в різних випробуваннях» (І Петр. 1:6). «І не дивуйтеся тій пожежі, що у вас постає, вам на пробу, немов би з вами діялось щось дивне» (І Петр. 4:12). Ці люди були атаковані з трьох сторін: світом, котрий їх висміював; тілом, котре їх полонило; дияволом, котрий їх переслідував.

В цей страх, невпевненість та біль апостол Петро вносить обітницю. Він переконує їх у тому, що вони: «… народ Божий, непомилувані, а тепер помилувані» (І Петр. 2:10). Він піднімає їхні очі понад усі випробування, понад усіх ворогів, навіть над небом та землею, щоби пригадати їм, що той Бог, Котрий називає їх «Моїм народом» також є їхнім Творцем. Бог, Котрий ходить зі Своїм народом, Котрий перебуває навколо нього – і спереду, і позаду, – це не тільки Спаситель, Відкупитель та Господь, але і Творець неба та землі. І Він не тільки могутній, але і вірний та справедливий.

Якими б страшними не були страждання людей, апостол Петро нагадує усім нам, що Господь близько. Жодне зло та нещастя не поранять нас, жодна пухлина не буде рости, жодні стріли не полетять, жодна епідемія не наблизиться до нас на міліметр дальше, аніж їй дозволить Господь.

Якими б жалюгідними та пригніченими не були наші душі, всі вони знаходяться в обіймах Всевишнього. Тому жодні страждання не можуть нанести нам таких ран, які б не вилікував Господь. У всіх бідах, страхах, печалях та невпевненості сила Божа бере під контроль все наше життя, охороняючи й оберігаючи нас не від самого страждання, а від того, що може нас знищити.

У нашого творця є всі можливості та твердий намір створити й оновити весь світ, а всі Його створіння помістити там, де вже не буде місця для жодного терпіння.

Зображення ілюстративне: S. Hermann & F. Richter із сайту Pixabay

Share

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *