Проповідь на свято Переображення Ісуса Христа
У Святому Письмі гора неодноразово уособлює місце близькості із Богом. Так на горі Хорив пророк Ілля пізнає Бога у лагідному вітерці. Потім на горі Кармель пророк Ілля перемагає священників, котрі приносили жертву своєму божкові Валааму. Також Мойсей отримує Заповіді на горі Синай. Можемо продовжувати і продовжувати. Проте сьогодні Господь пропонує нам вийти на гору нашого життя, щоби зустрітися із Ним.
Сьогодні, у це свято, на горі Синаї, апостоли бачать Мойсея, котрий жив 1600 років до народження Христа. Вони бачать також і пророка Іллю, який жив 900 років до народження Ісуса. Ті, що були мертві вже так довго, сьогодні живі. Апостоли бачать їх живими. Бог в конкретний спосіб показує, що Він є Богом Живим. «Хто вірує у Мене, той має Життя Вічне» (Ів. 11:25). Перед апостолами стоїть це Вічне Життя і вони бачать його та вірують у нього.
На думку святого Івана Дамаскина: «Ісус Христос взяв саме цих трьох, а не інших апостолів, тому що Петро, котрий привселюдно визнав Христове божество мав побачити і почути підтвердження цього визнання від Небесного Отця. Яків мав стати перших єпископом Єрусалиму, і першим з апостолів віддати життя за Христа. А Іван? А він був улюбленим учнем Ісуса Христа».
Саме Преображення Господнє є подією молитовною. Коли Христос молився – Він перемінювався. Коли ж ми молимося, чи ми тоді перемінюємося? Чи тоді наше серце перемінюється? Пам’ятаймо, що, коли Мойсей сходив з гори після зустрічі із Богом, він також перемінився. Вибраний народ говорить, щоби він заслонив своє обличчя, бо вони не можуть на нього дивитися. Кожна молитва має перемінювати кожного із нас. Ісус сяє зсередини та ззовні. Він стає наскільки блискучим, що жодна білизна не могла вибілити Його одежі. Наскільки краса молитви може перемінити кожного із нас. Боже світло, яке проникає у нас, може перемінити нас. Проте ми маємо дати дозвіл, щоби це світло проникло, щоби воно пройшло у наш світ. Ми маємо його прийняти і жити з ним, ділитися ним.
Дорогі у Христі брати та сестри, кожен із нас має свою гору, на котру потрібно вийти, на котру потрібно піднятися, на котрій потрібно зустрітися із Господом та досвідчити свою переміну. Не забуваймо ту істину, що люди змінюються. І змінюються на краще. Проте, щоби нам змінитися на краще, нам потрібно повірити у майбутнє, повірити у любов, повірити у надію, повірити у того, хто є поруч. Ми маємо повірити у щось, що нас очікує. І тільки у такій вірі ми можемо перемінитися.
Ісус Христос заохочує нас, щоби ми вийшли на гору нашого преображення і перемінилися, щоби ми стали кращими, щоби ми стали іншими.
Сьогодні ми чули в Євангелії дивні слова: «Страх огорнув їх». Звичайно, що апостоли боялися. Ми б усі боялися. Кожен із нас би боявся. І я також би боявся. Проте Ісус Христос приходить і доторкається до мого страху, і до страху кожного із нас. І говорить: «Я є з тобою, не бійся». Навіть, якщо ми зараз переживаємо якусь бурю, навіть, коли перебуваємо на горі великих переживань, Господь є з нами. Він доторкається до кожного із нас. В кожного із нас є такі переживання, ми тоді стаємо, як Давид, котрий бачить могутність Голіафа, перед нами також стоїть щось велике і страшне. Проте у могутності та Божій силі ми можемо усе подолати. Навіть лише з цими п’ятьма камінцями ми можемо подолати кожного Голіафа. І це станеться тільки тоді, коли ми повіримо у Бога.
Наше життя буває дуже важке і часто стається так, що ми не знаємо, що маємо далі робити, як чинити, як поступати. Святий Петро, чоловік, котрий пережив не одну бурю, чоловік, котрий бачив, що таке вітер, що таке шторм, котрий не раз тонув. Він не знає що сказати. І він що тут говорить? У своїй простоті він говорить: «Господи, добре нам тут бути! Як хочеш, розташую тут три намети: один для тебе, один для Мойсея і один для Іллі» (Мт. 17:4). Він забув навіть про себе. Наскільки це мало бути прекрасне переживання. Наскільки це мало бути щось надзвичайне, що святий Петро забуває про себе. Той, котрий часто запитує: «А що нам буде. Адже ми залишили усе і пішли за Тобою». Той, що постійно шукав своєї користі, своєї вигоди. Він цілковито забуває про себе. Наскільки це мало бути прекрасне переживання.
Тож сьогодні, у це велике свято, не переставаймо йти, дряпатися, повзти на нашу гору з Ісусом Христом. Ми маємо досвідчити це світло. Ми маємо шукати це світло, бо Ісус прагне постійно перемінювати кожного із нас.
Веб-ресурс Парафії Святого Миколая УГКЦ