Пророк Ісая
Роздуми по дорозі до Різдва
Приготування до Різдва
Відомостей про особу пророка Ісаї маємо надзвичайно мало. Хоча його пророцтва в Старому Завіті є найбільш грандіозними. Народився він в Єрусалимі десь біля 760 року до Різдва Христового. Принаймні 40 років він займався пророчою діяльністю. Крім нього в Біблії також згадується його дружина (пор. Іс. 8:3), а також його два сини з досить симвоічними іменами: Шеар-Ясув («остаток повернеться», пор. Іс 7:3) та Магер-Шелал-Хаш-Баз («швидкий грабунок, швидка здобич», пор. Іс. 8:3).
Ім’я «Ісая» означає «Господь спасає». Його пророча діяльність припадає на епоху панування двох визначних царів Ахаза та Єзекії. На час його служіння також випало дві війни, котрі мало не знищили Єрусалим. Перша війна – це Сиро-Єфраїмська війна, котра описана в 7 та 8 розділах книги пророка Ісаї. Царі Араму, Рецім, та Ізраїлю, Пеках, ідуть війною на Єрусалим. Цар Юди, Ахаз, шукаючи порятунку, звертається за допомогою до Ассирії. З цим епізодом пов’язане славнозвісне месіанське пророцтво, про котре ми будемо говорити дальше. Друга загроза виходила від колишнього союзника Ассирії. Коли цар Сеннахерит облягає військом Єрусалим, місту вдалося врятуватися тільки завдяки Божому втручанню.
Отже, після царя Соломона, колись могутнє царство розділилося на дві частини. Сирійці та ізраїльтяни (північне царство) при підтримці Єгипту намагаються, щоб Юдея (південне царство) об’єдналося разом із ними у війні проти Ассирії. Проте юдейський цар Ахаз відмовляється від цієї війни і тоді Рецин, Сирійський цар, та Факей, Ізраїльський цар, йдуть проти Єрусалиму. Проте не змогли завоювати його.
Цар Ізраїлю, Факей (735-732 до Р. Х.) приводить Ізраїль до краху, скориставшись тим, що цар Асирії провадить завойовницькі війни на Сорді, заключає союз проти Ассирії. Туди входить: Дамаск, Тир, Сидон, Газа, Едом та Цариця Аравії. Союзники намагаються на свою сторони схилити також Єрусалим. Єрусалимський цар Ахаз (735-727 до Р. Х.) протистоїть цьому союзу, а також йому приходиться відбиватися від повстання едомитян, филостимлян, царів Дамаска та Самарії. Саме в цей час, коли Юдея одночасно повинна захищатися з трьох сторін, особливе слово одержу пророк Ісая, а «його політика віри» набирає ваги.
Єрусалим готується до облоги. Найголовніше в зачиненому місті – не померти від спраги, тому цар наказує провести водопровід в районі великого озера за містом, де вибілювали овечу шерсть.
Ісаї повелено взяти з собою сина Шеар-Ясув, що мало означати залишок спасенься. Це повинно нагадати царя про можливість зберегти надію. Ісая промовляє до царя: «Не бійся, спостерігай, будь спокійний. Хоча проти тебе задумують зло, Господь Бог буде на твоїй стороні, якщо не повірите, що не встоїте».
«Не бійся і не впадай у відчай», – говорить Господь Ахазу устами пророка Ісаї. Хоча Сирії та ізраїльтяни виступають проти тебе, вони нічого не доб’ються. Скоро ці країни перестануть існувати. І справді, через 12 років Ізраїль був спустошений асирійцями, а ще через 50 років ізраїльтяни були депортовані до Ассирії. Господь промовляє до Ахаза: «Тобі потрібно довіритися Мені, а не союзникам чи стінам».
Ахаз переповнений сумнівів. Він не вірить в пророцтво Ісаї та надає перевагу не вірі, а військовим приготуванням, фортечним мурам та допомозі сильного союзника. Він відправляє послів з великими дарами до царя Тіглатпілесара ІІІ зі словами: «Я слуга твій і син твій! Прийди й визволь мене з руки арамейського царя та з руки ізраїльського царя, що встали проти мене» (ІІ Цар. 16:7). Ассирійський цар не примусив себе довго вмовляти. Ахаз, шукаючи порятунку в Ассирії, навіть пробує за їхнім зразком змінити культ в Єрусалимі. Пророк Ісая наголошує на невірності народу та його вождів щодо Ягве. Вони шукають порятунку в політиці, а не в довір’ї до Бога.
Господь продовжив говорити до Ахаза і сказав: «Проси собі знамення у Господа Бога твого», – а Ахаз відмовив: «Не буду просити та спокушати Господа». Господь, ніби розуміючи усі сумніви Ахаза, пропонує йому якесь знамення. З першого погляду видається, що Ахаз не хоче спокушати Бога, але за його відмовою приховане щось інше. Фактично він просто відмахується від слів пророка Ісаї. Він, ніби говорить: «Я Бога, звичайно, поважаю, але що мені до того, коли буде через 50 чи 60 років, якщо я до цього часу не дочекаю. Мені вже сьогодні потрібно відстояти своє царство, тому я можу обійтися без знамень». Це не скромність і не смирення – це невірство. У важливих справах нам слід покладатися на Бога.
Для Ісаї існує альтернатива не між вірити і просити допомоги, а між вірити та боятися. Чому Ісая так різко відкидає страх? Тому що страх несе з собою недовір’я до Бога. Цей страх означає, що занадто багато ваги надається планам супротивників, а вкінці цей страх показує, що вибраний народ втратив надію на те, що Бог залишається із Своїм народом. Присутність Бога серед Свого народу протікає досить тихо, подібно як течуть води в Силоамі. На цю присутність вказує народження такої слабкої істоти, як немовля.
Ісая – це пророк віри. В тяжкі часи для свого народу він закликає уповати тільки на одного Бога, бо це єдина можливість спасіння.
«А як не вірите, не встоїтеся» (Іс. 7:9). Ізраїль повинен очікувати спасіння та допомоги тільки від Бога. Стяжання віри може привести до зміни ситуації та може показати приховану присутність Бога. «Ізраїль нічого не знає, народ мій не розуміє» (Іс. 1:3). Віра пророка Ісаї – це та точка, завдяки якій людина одержує перемогу над світом, бо свою точку опори вона віднаходить в Бозі.
Ісая – це співець Месії, загадкової постаті, з якою він пов’язує сподівання майбутнього відновлення Ізраїлю та встановлення Божого панування на землі.
Ісая, говорячи до царя Ахаза, говорить, що в найближчий час буде зачата дитина і скоро вона народиться. Ця дитина не встигне вирости до такого віку, коли пробудиться совість, як цю землю залишать всі вороги. Цей час буде непростим для країни. Їжею стане молоко та мед, тобто народу прийдеться їсти солодкі дикі фініки, а не хліб, бо на окупованій території не буде змоги займатися землеробством. Проте це все буде тривати не більше 3-4 років. Ця пожива, на яку вказує пророк Ісая говорить про те, що, зазвичай, це була пожива кочівників. І ця фраза: молоко та мед, може вказувати і на процвітання, і на плачевний стан, в якому народ може розраховувати тільки на поживу кочівників. Ісая тут показує, що на Юдея очікує як визволення, так і біда.
Як буває із пророками, Ісая бачив значно більше за свій час. Першою особливістю тексту пророцтва Ісаї є те, що говориться про молоду, можливо, незаміжню жінку, котра пізніше народить дитя. Господь дає знак Ахазу та всьому народу. Цим знаком стане народження дитини із символічним іменем Еммануїл що означає «З нами Бог». Ще до того, як ця дитина почне вживати розуму царство Юдеї буде врятоване від навали ворогів. Нам до кінця не зрозуміло ким була ця дитина. Безпосередньо до цього пророцтва йде розповідь про народження в Ісаї сина, з досить символічним іменем Магер-Шелал-Хаш-Баз («швидка здобич, скорий грабунок». Це вказує на близьку руїну Сирії та Ізраїлю – ворогів Юди.
Пророцтво про Еммануїла, як і інші месіанські пророцтва, читаються в двох площинах та мають подвійне значення. Мають дослівне, конкретноісторичне значення, тобто тут ми читаємо про народження дитини та визволення Юди та духовне значення, яке ми можемо зрозуміти тільки у світлі Нового Завіту. Євангелист Матей відносить це пророцтво до народження Ісуса Христа (пор. Мт. 1:22-23).
Ім’я «Еммануїм» може, звича1йно означати, що Бог буде із Своїм народом та не передасть його ворогам. Проте в буквальному смислі це ім’я стає зрозумілим в світілі Різдва, коли Сам Бог приходить на землю та стає одним із нам. Живе життям, схожим на наше, людське життя. Бог уже не просто духовно присутній, але до Ісуса можна доторкнутися, Його можна побачити, Його можна обняти, з Ним можна спілкуватися. Втім, від Нього так само можна відвернутися та не слухати Його. Найбільше довір’я живого Бога до людини та Його присутність серед людей була передбачена пророком Ісаєю за сім століть до події Різдва Ісуса.
Може виникнути питання: «Чому Ісуса не назвали Еммануїлом». Проте ім’я «Ісус», а по-єврейське «Ієшуа» означає «Бог – поміч чи Бог – спасіння».
Джерело: “Духовний Дзвін”