Різдво на карантині
Цьогорічне Різдво – таке незвичне для кожного із нас. Ми нарікаємо, що пандемія й, пов’язані із нею обмеження, котрих ми повинні дотримуватися, відбирають від нас почуття свята. І нам робиться від цього так сумно і зовсім несвятково. Та чи задумувалися ми над тим, що у кожного із нас є те, що ніхто не зможе забрати, затьмарити чи усунути? Те, що залишається із нами завжди, те, що є завжди доступним, але чомусь ми це не цінимо. І це, можливо ви здогадалися, є ніщо інше, як присутність живого Бога у нашому житті.
Найголовніше, що ми можемо зробити у ці різдвяні дні, не анулюється карантином. Навпаки, в цих незвичних для нас обставинах, ми можемо отримати так багато можливостей, щоби:
Дізнатися більше про Бога, шукати сліди та свідчення Його присутності, розпочавши вивчати Біблію, і не забувати про особисту молитву;
Переосмислити своє життя у світлі Христового Різдва, зрозуміти важливість тих осіб, які щоденно нас оточують і почати цінувати їх;
Ділитися радістю Різдва з усіма, рідними і далекими, налагодивши з ними зв’язок і свої відносини.
Важливі справи, а що нам заважало їх робити до цього часу? Суєта, заклопотаність, буденність. У нас ніколи не було часу, щоби відкрити Біблію і зазирнути у життя Бога. Тепер, під час пандемії, в нас є набагато менше суєти. То чи не слід розпочати своє життя по-новому, у світлі Божої науки? Чи віднайдемо ми на цей раз час для Бога, бо, хоча і менше суєти, але все більше часу ми витрачаємо біля телевізорів та комп’ютерів? Дуже добре було б побути на самоті, прислухатися до тиші, задуматися над своїх життям, навчитися розмовляти з Богом, без використання телефонів та комп’ютерів.
В різдвяний час ми отримуємо шанс розставити все на свої місця. В світлі Різдва всі речі виглядають по-іншому: телефон – не для того, щоби грати в ігри, а, щоби подзвонити рідним та близьким, старим та забутим друзям; телевізор – не для того, щоби дивитися все підряд, а переглянути хороший фільм зі своєю сім’єю, який допоможе задуматися над сенсом життя і місцем Бога у ньому; комп’ютер – не для того, щоби грати онлайн-ігри, а для того, щоби написати привітання тим, до кого неможливо додзвонитися й поділитися радістю Різдва з усіма.
Карантин вже не так і погано, коли ми живі й здорові, коли навколо нас ті, хто нас любить, тоді ми і розуміємо, що отримали шанс переналаштувати себе, перенаправити свою активність на тих, хто цього потребує. І тільки тоді ми зможемо по-справжньому, щиро й радісно, зустріти новонародженого Ісуса і поклонитися Йому, як Царю і Богу, прохаючи допомогти ніколи не повертатися до такого звичайного й рутинного життя, де немає місця для Нього.
В нас є можливість переосмислити круг своїх друзів та контактів, щоби разом піти за Богом, як це зробили Його учні, а не витрачати час та веселощі та шумні вечірки. Більшість із нас, саме в ці різдвяні свята, зможе сказати Богові: «Дякую!», а дякувати ми маємо за те, що стали ближчими до Нього. Сьогоднішні труднощі й обмеження – це не що інше, як приготування до правдивої зустрічі із новонародженим Спасителем світу. І цей рік ми будемо згадувати, як рік подяки, бо в цей час Господь допоміг нам віднайти Себе.
Різдво – це незвичайне свято. Воно вривається завжди у наше життя, як світло й радість, як пісня й дар. Воно розкриває наше звичайне життя й дарує зовсім нову перспективу й безліч можливостей.
В те, далеке й перше Різдво, також все було таким незвичним. Прості люди зустрілися з ангелами. Бог з’явився в особі Дитятка. На небі яскраво горіла невідома зірка. Цар Ірод став панікувати. Скрізь вбивали немовлят. Ніхто нічого толком не знав, але всі відчували, що щось має статися. І ще було чимало незручностей: не знайшлося місця в гостевому дворі, народжувати потрібно було серед тварин та ще й гостей приймати, бо там забіжать пастухи, а там поспішають і мудреці із дорогими дарунками.
Дивне місце, дивний час, дивні обставини, дивне все. Проте, хто прагнув знайти, той знайшов. Пастухи – поспішили, прийшли і знайшли. Царі – побачили зірку і прийшли поклонитися.
В ці різдвяні дні нам потрібно запитати себе: «А чи не прийшов час, щоби я особисто зустрівся з Ісусом: шукати і знайти Його, прийти і поклонитися, повірити і служити Йому?». Чи не про це нагадує нам щороку Різдво, закликаючи зустріти зі смиренністю та дитячою щирістю народження Спасителя світу.
Зображення: Angeles Balaguer із сайту Pixabay