Слухаймося Божих велінь, заповідей та настанов

Share

«Спішивсь я і не барився, велінь твоїх, щоб пильнувати» (Пс. 119:60).

Інколи Господь прагне, щоби ми не поспішали, а виконували все у тиші, спокої та розважливості. Проте є такі періоди у нашому житті, коли Господь вимагає від нас рішучості та швидкості у виконанні своїх дій.

Ми повинні діяти швидко, коли Бог говорить нам щось робити.

У Біблії ми знаходимо так багато настанов, заповідей та велінь, котрі ми повинні виконувати.

Батьки часто дають настанови своїм дітям. Якщо ж дитина говорить: «Я подумаю», то це означає, що вона не слухається.

Коли ж Господь говорить нам щось зробити, то Він очікує, що ми це виконаємо. А не будемо відкладати на потім, бо у цей час у нас є свої проблеми та клопоти.

В Євангелії ми бачимо, що Ісус звертається до двох рибалок такими словами: «Ідіть за Мною…» (Мр. 1:17). Він сказав їм залишити їхню працю, якою вони заробляли собі на життя й годували свої сім’ї.

І що ж вони зробили?

«І вмить, покинувши риболовлю, пішли слідом за Ним» (Мр. 1:18).

Коли ж Бог просить на щось зробити, то Він бажає, щоби ми це зробили відразу.

Псалом говорить: «Спішивсь я і не барився, велінь твоїх щоб пильнувати» (Пс. 119:60). Коли мова йде про послух, то тут не слід замешкати.

Також не слід мешкати, а діяти відразу й рішуче, коли мова торкається прощення.

Тримати у собі почуття вини чи образи – це теж саме, що споживати отруту. Вона може спалити нас. Ісус попереджає нас: «Коли, отже, приносиш на жертовник дар твій і там згадаєш, що твій брат має щось на тебе, залиш там перед жертовником твій дар; піди, помирись перше з твоїм братом і тоді прийдеш і принесеш дар твій» (Мт. 5:23-24).

Не слід відкладати прощення. Якщо щось не так між вами й іншою людиною, то відразу це виправляйте. Бо саме у цей момент Бог говорить, що наступив час, щоби піти й помиритися зі своїм ближнім. Не відкладаймо на потім, а діймо рішуче.

Share

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.