Надвірнянський Деканат
Духовні науки

Вигнання Адама та Єви з раю

Share

Біблія описує подію в райському саду так: «З усіх же польових звірів, що їх сотворив Господь Бог, найхитріший був змій. Він і сказав до жінки: “Чи справді Господь Бог велів вам не їсти ні з якого дерева, що в саді?”. Жінка відповіла змієві: “Нам дозволено їсти плоди з дерев, що в саді. Тільки плід з дерева, що посеред саду, Бог наказав нам: “не їжте його, ані не доторкайтесь, а то помрете”. І сказав змій до жінки: “Ні, напевно не помрете! Бо знає Бог, що коли скуштуєте його, то відкриються у вас очі, і ви станете, як Бог, що знає добро й зло”. Тож побачила жінка, що дерево було добре для поживи й гарне для очей і приманювало, щоб усе знати; і взяла з нього плід та й скуштувала й дала чоловікові, що був з нею, і він теж скуштував» (Бут. 3:1-6).

Змій – це і є спокусник людського роду, сатана, глава ангелів, котрі збунтувалися проти Бога. Один із наймогутніших і прекрасних духів, який вирішив, що Господь йому непотрібен, з того часу він перетворився на сатану – вічного ворога Бога та всього Його творіння. З Богом сатана не міг справитися, тому всю свою ненависть направив на вінець Божого творіння – людину.

Біблія називає сатану батьком брехні та людиновбивцею. Це ми бачимо з історії гріхопадіння Адама та Єви. Сатана придумав брехливу історію, в якій Бог, ніби обмежує в чомусь людину, боячись її конкуренції. І людина, яка отримала від Бога скільки дарів та благ, яка знала Його, спілкувалася з Ним, яка переконалася, що Бог – благий, несподівано повірила цій брехливій історії. І вона вирішує зірвати заборонений плід, щоби стати «як боги».

Але замість цього всього тільки помітили, що вони – нагі, і стали швидко майструвати примітивну одежу із листя дерев. Коли ж почули голос Божий, котрий гукав їх, перестрашилися та стали ховатися поміж райськими деревами від Того, Хто насадив для них цей рай.

Зрадники завжди бояться зустрітися з тим, кого зрадили. А те, що вчинили перші люди, було справжньою зрадою у відношенні до Бога. Сатана переконав їх, що, коли вони скуштують заборонений плід, то зможуть стати як Бог, стати рівним зі своїм Творцем. А це означає – жити без Нього. І люди повірили цій брехні. Повірили сатані і перестали вірити Богу. Люди відмовилися слухатися Бога і добровільно віддали себе в рабство дияволу.

Бог простив їм першу зраду і дав шанс повернутися до Себе, але, на жаль, люди ним не скористалися. Жінка почала оправдуватися тим, що її спокусив змій. А Адам у всьому звинувачував жінку, котру дав йому Господь. Ось вона… остання розмова людини із Богом у раю: «Чи не їв ти з дерева, що я наказав тобі не їсти?”. Чоловік відповів: “Жінка, яку ти дав мені, щоб була зо мною, дала мені з дерева, і я їв”. Тоді Господь Бог сказав до жінки: “Що ти це наробила?” Жінка відповіла: “Змій обманув мене, і я їла» (Бут. 3:11-13).

  Так перша людина зрадила в раю Бога, одна одну та саму себе. Створена для царювання над матеріальним світом, вона перетворилася на жалюгідне створіння, ховаючись під кущами від свого Творця, докоряючи Йому за жінку… котру Ти мені дав. Такою вона стала через отруту сатанинської брехні. І, виконавши волю свого ворога, людина сама стала ворогом Бога.

Зрадивши Бога, люди відпали від джерела свого життя. І стали повільно помирати. Прекрасне людське тіло, котре було створено на Образ та Подобу Бога, перетворилося в тіло жалюгідне, оточене хворобами та різноманітними небезпеками, бо Господь відійшов від нього. А рай – місце зустрічі людини із Богом на землі – стає для неї місцем страху та мук. Тепер, почувши голос свого Творця, людина, охоплена жахом, кидається по райському саду, шукаючи, де б можна сховатися. Тому залишити таку людину в раю було неможливо.

Так, Адам та Єва були вигнані із раю, стали вразливими, смертними та підвладними сатані. З такої сумної ноти розпочинається історії людського роду. Всі ці страшні зміни в людській природі, пов’язані із відреченням перших людей від Бога, успадкували і їхні нащадки, тобто кожен із нас.

Повернутися до Бога грішна людина так і не змогла. Проте неможливе людям – можливе Богу. І ось в одну із холодних палестинських ночей, під яскравою небесною зорею, молода мати народжує сина, в Котрому Бог з’єднав Себе із відпалим від Нього людством. Звали цього хлопчика Ісус. На землі Його очікувало недовге – тільки 33 роки – життя, вкінці якого знову буде ще одна зрада, страшні муки та ганебна смерть на хресті. І саме з моменту народження Ісуса розпочинається нова історія людського роду, в яким примирення з Богом стає можливим для кожної людини, хто Його чекає, хто прагне Його отримати і хто не може дальше жити без Нього.

Share

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *