Владика Василій (Івасюк) звершив чин Соборування у Надвірній

Share

18 квітня 2019 року у Прокатедральному Соборі м. Надвірна відбулося Таїнство Соборування, котре звершив Преосвященний Владика Василій (Івасюк) у співслужінні із  духовенством Надвірнянського протопресвітеріату.

Це Таїнство Церкви звершується над хворими людьми: священик, помазуючи хворому частини тіла, закликає Божу благодать, яка зцілює його від душевних та фізичних хвороб. Таїнство Соборування сягає апостольських часів, коли Ісус уділив Своїм учням владу оздоровлювати людей від різних хвороб та прощати їхні гріхи, помазуючи олією та проказуючи слова молитви. Це ми бачимо в Євангелії апостола Марка та посланні апостола Якова: «Вони, вийшовши, проповідували покаяння, і виганяли численних бісів, а й намащували олією чимало хворих та оздоровлювали» (Мр. 6:12-13; «Нездужає хтось між вами? Хай прикличе пресвітерів церковних і хай вони помоляться над ним, помазавши його олією в ім’я Господнє, і молитва віри спасе недужого, та й Господь його підійме; і як він гріхи вчинив, вони йому простяться» (Як. 5:14-15).

За древньою традицією Таїнство Соборування звершують сім священиків, котрі молитвою освячують єлей. Під час богослужіння читають особливий канон, а потім відбувається семиразове читання Апостола та Євангелії, помазуючи члени тіла хворого: чоло, щоки, ніздрі, уста, вуха, ніздрі та руки. Вкінці останнього Євангелія, священик кладе книгу на голову хворих і молиться за прощення та відпущення їхніх гріхів.

Звертаючись до всіх присутніх, Владика Василій наголосив на важливості цієї Тайни: «Зцілювали людей від тілесної хвороби або лікарі, або Апостоли через покладення рук. Однак віруючим людям належить пам’ятати і не забувати, що людські хвороби та неминуча смерть єднаються з терпінням та смертю Ісуса Христа і вже включені в загальний план спасіння. Остаточно Бог через хворобу приводить людину до спасіння, якщо вона довіриться Йому і з’єднається з Ним у своєму терпінню. З іншої сторони, план Божого спасіння не відміняє нашу особливу турботу про хворих. Навпаки, опіка хворими є обов’язком та дорогою до Царства Божого: «Я був (…) хворий, і ви навідались до мене» (Мт.25:36). Хворий – це образ Христа, а тому недуга – це вже не прокляття, але це терпіння і хресна дорога та спасіння для хворого і для того, хто хворому товаришує».

Share

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *