Чотиридесятниця – покаянний період перед Великоднем

Share

Вже сама назва Великого Посту свідчить про те, що його тривалість сорок днів. Про це свідчить в 384 році Єронім Римський. Число сорок має досить символічний характер. У Святому Письмі сорок днів – це час, котрий призначений для покаяння та підготовку до якоїсь спасенної події або Божого Одкровення. Наприклад, потоп відбувався сорок днів (пор. Бут. 7:4 і далі), Ізраїль сорок років ходив по пустині, Мойсей сорок днів постив перед тим, як отримав Скрижалі від Бога, Христос також сорок днів постив (пор. Мр. 1:13).

Вже в 334 році ми знаходимо згадку про сорокаденний піст у Великодньому посланні Атанасія Олександрійського. Вкінці 4 століття про сорокаденний піст в Єрусалимі свідчить Егерія. Близько 384 року про піст згадує Єронім у Римі та Амброзій у Медіолані. Наприкінці 4 на початок 5 століття чотиридесятниця була загальновідомою, як покаянний час перед Воскресінням.

В східній частині Церкви субота вважалася «сестрою неділі», тому суботи та неділі не вважалися посними днями. Для того, щоби отримати число сорок, то піст із шістьох продовжено на сім тижнів, а пізніше – на вісім. Проте пізніше Страсний тиждень з Квітною неділею та Лазаровою суботою виключили із сорока днів посту. Натомість до чотиридесятниці увійшли суботи і неділі шести тижнів перед квітною неділею та Лазаровою суботою.

Перед Великим Постом так само встановлено передпосний час із трьох тижнів. Він починається неділею Митаря та фарисея (з неділі, в котру на Літургії читається Євангеліє про Митаря та фарисея), потім йде неділя Блудного сина, М’ясопусна та Сиропусна неділі. Серед неділь Посту, особливо, вирізняються перша та третя. Перша, яку ще називаємо неділею Православ’я, в якій згадується остаточна перемога над іконоборством 843 році. Третя неділя – Хрестопоклінна, в якій поклоняємося Чесному та Животворчому Хресту. Ймовірно, що в історії її встановлення лежить перенесення часток Чесного Хреста Господнього до Константинополя.

Зазвичай, покаянні дні були алітургійними (в ці дні не служилася Літургія). Для того, щоби вірні могли прийняти Святе Причастя у Візантійській Церкві щосереди та щоп’ятниці, а в Страсному тижні – понеділок, вівторок та середу відправляють Літургію Передосвячених Дарів.

Літургія Передосвячених Дарів – це Літургія, яка не має головної частини, серця Літургії – Євхаристійного канону чи Анафори. Євхаристійний канон розпочинається після співу Символу віри. Головна частина – це молитва, яку священик проказує у вівтарі – Анафора. Під час Анафори згадується все те, що Господь вчинив заради нашого спасіння, подяка Богові, молитва про зіслання Святого Духа та молитва за всіх живих та померлих.

Як ми говорили раніше на Літургії Передосвячених Дарів немає Євхаристійного канону, тому Святі Дари заготовлюються раніше, в недільний день. Кожної неділі у Великому Пості відправляється Літургія Василія Великого.

Отже, Великий Піст – це наша десятина Богові, наше служіння Богу та ближньому. В ці дні нам потрібно змінити свій пріоритет, перемінити своє серце, очистити свою душу. Піст даний нам для того, щоби ми побачили свої гріхи, щоби ми могли по-справжньому щиро покаятися та перепросити Бога за всі наші гріхи.

 

Share

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *