Догмат про непорочне зачаття Пресвятої Богородиці

Share

Довелося зустрітися з тим, як представники католицької, так і православної Церков не мають адекватного розуміння суті догмату про Непорочне Зачаття. Все, напевно, через те, що два різні догмати: про безсіменне зачаття та дівственне народження Дівою Марією Ісуса Христа та про непорочне зачаття Самої Марії називають однаково «непорочне зачаття». Тому і не дивно, що православні брати вважають, що Католицька Церква навчає про дівственне народження Самої Марії.

Коли Католицька Церква говорить про Непорочне Зачаття Пресвятої Богородиці, то мається на увазі: непричетність Діви Марії до первородного гріха з моменту Її зачаття. Саме зачаття відбулося в природній спосіб від земних батьків Йоакима та Анни.

Слід зауважити, що і Православна Церква говорить про Пресвяту Богородицю як «чеснішу від херувимів і незрівняну славнішу від серафимів», тобто вищою від усіх ангельських чинів. Однак православні відкидають догмат про непорочне зачаття, вважаючи Марію, тільки особисто безгрішною, але не позбавленою первородного гріха.

Звичайно, що в святому Письмі ми не знайдемо жодної вказівки на непорочне зачаття Пресвятої Діви Марії. Мало того, цей догмат досить тяжко є узгодити із вченням апостола Павла про гріховність усіх людей: «Тим то як через одного чоловіка ввійшов у світ гріх, і з гріхом смерть, і таким чином смерть перейшла на всіх людей, бо всі згрішили» (Рим. 5:12).

Практично всі відомі богослови давньої Церкви досить високо почитали Діву Марію, але одночасно визнавали в Ній людські гріхи та слабкості. Культ Марії досить швидко почав розвиватися на Сході і саме звідси, починаючи з ІІІ-ІV століття, починають звертатися до Неї в молитвах, згадувати в Літургії та складати на Її честь гімни. Вже з ІV століття на честь Марії називають Церкви та пишуть Її образи, а вже в V столітті на Її честь впроваджуються свята. Ефеський Собор, який відбувся на Сході 431 році, говорить про Матір Ісуса як про Богородицю.

На відміну від Сходу, на Заході таке благочестя щодо Марії прищеплювалися набагато повільніше та складніше. Тільки наприкінці V століття ми там знаходимо звертання до Марії в церковному гімні. В ІV столітті ім’я Марії включається до канонів і тільки в VІІ столітті Захід починає переймати свята на честь Богородиці такі, як: Благовіщення, Успіння та Стрітення.

Тим часом на Сході поширюється свято на честь Зачаття Богородиці. Найімовірніше, це свято виникло біля 700 року у сирійських монастирях, яке згодом перейшло у Візантію. На Заході ж воно появляється всередині ХІ століття. Вперше його почали відзначати в Англії, проте Вільгельм Завойовник (1066-1087) його заборонив. І тільки 1125 року святкування цього свята знову було відновлено. В ХІІ столітті на Заході появляється дещо наївний та зворушливий трактат, який був присвячений Непорочному Зачаттю Богородиці та належав перу англійському ченцю Ідмеру. Однак Бернард із Клерво пише листа до клиру Ліонського Собору, в якому різко засуджується і саме свято і вчення про Непорочне Зачаття. В той час більшість богословів були схильні думати, що Марія була непричетна до первородного гріха не з моменту зачаття, але з часу наділення Її душею, оскільки тогочасні вчені-богослови вважали, що з’єднання тіла плоду дівчинки відбувається після трьох місяців по зачаттю. І саме в цей час на думку схоластів Бог освятив Марію.

Однак із зростанням почитання Богородиці для богословів було неприйнятним, що аж три місяці Марія могла залишатися у стані гріха. Ось з того часу і закріплюється бажання богословів обґрунтувати мінімально можливий термін перебування Марії у стані гріха аж до повного його відсутності.

У ХVІІ столітті віра в Непорочне Зачаття вже ґрунтовно закріпилася на Заході, де вимальовувався новий догмат, однак полеміка ще тривала. 1661 року Папа Олександр VІІ зафіксував своєю буллою церковне почитання Непорочного Зачаття. Однак в буллі досить обережно говориться про відсутність у Матері Божої первородного гріха з моменту створення Її душі та з’єднанням її з тілом. І тільки в 1854 році Папа Пій ІХ проголошує догмат про Непорочне Зачаття Богородиці, в якому вже чітко було сказано, що Пресвята Діва Марія не причетна до первородного гріха з моменту зачаття завдяки Божій благодаті.

З тих пір догмат про Непорочне Зачаття зайняв своє місце в католицькій догматиці, а одночасно викликав критику Католицької Церкви зі сторони православних та протестантських богословів.

Що ж відбувалося на Сході? Як ми могли побачити, віра в Непорочне Зачаття вперше з’явилася саме на Сході, хоча так ніколи і не отримала доктринального закріплення.  Так в ХV столітті віру в Непорочне Зачаття поділяв Григорій Схолярій – перший Константинопольський Патріарх, який прийняв сан після завоювання Візантії турками. Протягом ХVІ-ХVІІІ століть під впливом контактів з католиками вчення про Непорочне Зачаття поширюється на слов’янських землях. Так професори Київської Православної Академії свого часу навіть давали присягу захищати це вчення, а студенти заснували товариство: Маріїнське братство, на честь Непорочного  Зачаття Пресвятої Богородиці. Чернігівський архієпископ Лазар Баранович, якого називали стовпом православ’я писав такі слова: «Ангели зачудовуються Зачаттям Твоїм, Чиста, яко Ти, від сімене зачата гріху бути непричетна». Йоанакій Голятовський написав такі слова (ректор Київської колегії): «Пречиста Діва без гріха первородного зачалася й уродила». Таких поглядів дотримувалися Стефан Яворський, Тодозій Чернігівський та Митрополит Київський Йоасаф Кроковський.

Так само прихильники концепції Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці в тих літургічних текстах, де є звеличання Божої Матері, як Пресвятої та Пренепорочної, вбачають докази своєї правоти. Противники ж в цих текстах вбачають тільки вказівку на особливу святість Матері Божої. Однак, на нашу думку, в православній літургійній традиції все ж таки відображено давню віру в Непорочне Зачаття Богородиці, хоча і не в прямій формі. Так у кондаку на свято Різдва Богородиці читаємо: «…Адам і Єва від тління смерті визволилися, Пречиста, у святім Різдві Твоїм…». Отже, бачимо тут, що подія Різдва Богородиці пов’язується з призупиненням дії первородного гріха.

На нашу думку, слід дещо знизити полемічний запал із двох сторін, оскільки вчення про Непорочне Зачаття на Сході збереглося в особистих думках низки відомих богословів та в літургійній практиці, а на Заході це догмат, пройшовши складний та суперечливий шлях, був оформлений як догмат. Все це свідчить про багатозначність цього догмату та про потребу його богословського осмислення.

Джерело: “Духовний Дзвін”

Share

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *