Для чого Бог дає Десять заповідей?

Вивівши свій народ із неволі, Бог укладає з ним Союз на горі Синай. Цей Союз є двосторонньою угодою, в якій обов’язки на себе беруть обидві сторони: і Бог, і народ: «Тож коли щиро слухатиметеся мого голосу й дотримуватиметеся мого завіту, будете […] народом святим» (Вих 19:5-6). Чисто, по-людськи, це досить важко зрозуміти: вічний Бог, Творець, Вседержитель укладає угоду з одним невеликим, як на той час, народом. Отже, заключаючи з людиною Союз, Бог підносить її, довіряє їй, обіцяючи із Своєї сторони виконання цієї угоди.

Угоду між Богом та вибраним народом творять Десять заповідей (Декалог, що грецької означає Десять слів) — правила Союзу, записані на двох кам’яних таблицях, які народ постійно міг нести зі собою. Це були основні закони, які народ зобов’язався знати і виконувати.

Прийшов Мойсей, покликав старійшин народу і виклав перед ними все те, що повелів йому Господь. Усі ж люди відповіли одностайно, кажучи: «Усе, що сказав Господь, зробимо». І переказав Мойсей слова народу Господеві» (Вих 9:7-8).

Десять заповідей — це правила життя, дані людині Творцем, який бажає, щоб вона була вільною і щасливою. Це дороговказ, даний Тим, хто створив людину на свій образ і подобу та покликав її до повноти життя — до щастя. Це цінні вказівки стосовно правильного ставлення до світу, ближніх, самих себе і до Бога.

Десять заповідей є фундаментальними принципами життя людини, взаємин між людьми, відносин людей з Господом.

Щоб правильно зрозуміти Заповіді потрібно розглядати їх в контексті відносин Бога з людьми, в контексті Божого задуму стосовно людини. Виконуючи їх, ми виявляємо нашу любов до Бога, який нас любить, і співдіємо з Ним. «Це бо любов до Бога: берегти його заповіді. А заповіді його не тяжкі» (І Ів. 5:3). Якщо людина не виконує цих законів, то відвертається від свого Творця, який є для неї джерелом любові і життя.

За книгою: Божі заповіді та Євангельські блаженства (Катехуменат і катехизація дорослих у УГКЦ).