Надвірнянський Деканат
Притчі

Іван Ліствичник

Share

В двері келії тричі постукали. За стіною почувся голос:

“Моливами святих отців наших, Господи Ісусе Христе, Боже наш, помилуй нас!”.

Чоловік, який сидів за столом в глибині кімнати, встав і направився до дверей: “Амінь”. Господар впустив монаха та закрив за ним двері.

Брат промовив: “Прийшли брати із Раїфи та принесли дві корзини фініків. Тобі ж передають послання”.

“Предай їм мої вітання та попроси розділити з нами трапезу. Я скоро до них вийду”.

Провівши послушника, монах став біля вікна та відкрив листа. Його очі засвітилися – отримати вісточку від друга було для нього великою радістю. Потім погляд старця став сумним. Дочитавши до кінця, він сам до себе сказав:
“Куди мені, брате Йоане, бідному на чесноти, братися за твоє поручення”.

Він почав відписувати листа: “Тобі потрібно звернутися до інших, більш досвічених подвижників, а я тільки учень. Проте Господь і Його святі заповідали нам завжди слухатися старших, навіть в справах, які перевищують наші сили, тоді я, корючись тобі і вважаючи твоє прохання волею Божою, даю свою згоду”.

Прохання авви из Раїфи було незвичним. Він поручив написати книгу, в якій розкриваються основні етапи духовного росту християнина, монаха. Раїфський настоятель не помилився в своєму виборі – у цілій імперії не знайшовся б хтось кращий, хто зумів би, краще за Синайського авву, поєднати монаший досвід та богословське осмислення.

Йоан мав визначне походження. Його дитинство протікало серед розкошей великого Константинополя. Підлітком його віддали в імператорський університет, де він дуже швидко вивищився не тільки серед однолітків, але і серед наставників. Все мало статися по звичайній схемі: блискуча кар’єра, посада при палаці, багатство та влада, – якщо б не різка переміна. Юнак, якому виповнилося 16 років, відпливає на кораблі в Єгипет, а звідси йде на Синай, де стає учнем авви Мартирія.

Випробування тривало чотири роки, і в свої двадцять років Йоан приймає постриг. Протягом 15 років молодий чоловік смиренно відбуває свій послух біля наставника, а коли той помер – відходить в пустиню, стає самітником.

Земля біля гори Синай була непридатною для життя: її не те що люди, її звірі, обминали стороною. Проте Йоан жив… Молився…. Так проминуло сорок років. Тільки один Бог знає, що переніс угодник за весь цей час. Напевно, він і помер би самітником, проте брати вибрали його своїм настоятелем. Він погодився.

Авва Йоан пробув ігуменом чотири роки та встиг написати книгу. Він назвав її “Ліствицею” – шлях людини до Бога, що нагадує драбину, чим вище по ній піднімаєшся, тим важче стає і боляче падати. На її 30 ступенях розміщені християнські чесноти, які допомагають людині наблизитися до Бога. Його книга стає для монахів настільною, а для мирян – згадкою про те, що духовне життя завжди перевищує наше уявлення про нього.

Share

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *