Символізм солі на сторінках Біблії?
У Біблії дуже часто згадується сіль. Що ж вона означає? Чому Святе Письмо так часто говорить про неї? Яку важливу роль вона відіграє?
Консервант, антисептик та коагулянт
По-перше, ми бачимо, що деякі завіти називаються завітами солі. Наприклад, завіт Бога з нащадками Леві та завіт Бога із Давидом:
«Усі жертви возношення святих речей, що їх сини Ізраїля возносять Господеві, даю тобі й синам та дочкам твоїм з тобою у віковічне право; союз солі – непорушний – вічний перед Господом з тобою, а через тебе – й з твоїм потомством» (Чис. 18:19).
«Хіба ви не знаєте, що Господь, Бог Ізраїля, дав царство над Ізраїлем Давидові навіки, йому й його синам? Це бо союз солі» (ІІ Хрон. 13:5).
А в книзі Езри згадується про сіль, яку споживають люди: «А що ми їмо сіль із царського палацу…» (Ез. 4:14). Це вказує на те, що люди поважають свого царя.
Також ми читаємо повеління Бога: «Кожен твій принос-офіру посолиш сіллю; а щоб не забракло твоїй офірі соли Завіту Бога твого, то з усяким твоїм приносом приноситимеш і сіль» (Лев. 2:13).
Сіль вказує на дотримання завіту.
Сіль – це могутній консервант, котрий стримує розкладання. І в стародавньому світі люди успішно користувалися сіллю для консервування деяких продуктів.
Сіль – це антисептик, котрим користувалися з давнини.
Сіль – це коагулянт, котрий, вступаючи в реакцію із елементами нашої крові, може зупинити її. Навіть сьогодні, коли на нашому тілі є нариви, ми прикладаємо соляні компреси.
Як бачимо, сіль у давнину – не тільки корисна річ, але й дуже шанована.
Божественна істина, котра робить нас здатними виконувати Боже призначення
Що ж про сіль ми дізнаємося із Нового Завіту?
«Бо кожен вогнем посолиться, жертва ж кожна – сіллю посолиться. Сіль – добра; та коли сіль не солона стане, чим її приправите? Майте у собі сіль і живіть у мирі між собою!» (Мр. 9:49-50).
«Ви – сіль землі. Коли ж сіль звітріє, чим її солоною зробити? Ні на що не придатна більше, хіба – викинути її геть, щоб топтали люди» (Мт. 5:13).
Ісус попереджає про ті жахливі події та жалюгідний стан усіх тих, хто названі сіллю, коли вони втратять свою силу, позбудуться здатності робити те, що на них покладено.
Як бачимо, сіль – це те, що робить нас здатними виконувати Божественні цілі та задачі. І, якщо вона втратить свою силу, то її просто викидають геть, щоби люди топтали.
Ми відповідаємо за реалізацію солі у нашому житті. Сіль, ця божественна істина, насамперед повинна нас відновлювати та виліковувати. І тільки тоді, коли ми пройдемо процес відновлення, зцілення, преображення в образі Ісуса, тільки тоді у нас з’явиться милосердя. А милосердя та істина завжди зустрічаються й благословенно діють у нашому житті.
Зображення ілюстративне: Pixabay