Дивовижна Божа обітниця, котрою ми так часто нехтуємо
Ми живемо у світі, котрий невпинно біжить вперед. Нас оточує так багато різноманітних технологічних прогресів і так мало моральних компасів, котрі б нам, християнам, допомагали зміцнитися у вірі, утвердити наше життя та призначення.
У Святому Письмі є дивовижна цитата, котра мала б кожного із нас підбадьорити та розсіяти всі наші сумніви: «Прийдіть до Мене всі втомлені й обтяжені, і Я облегшу вас» (Мт. 11:28). Ці слова промовив Христос, щоби підбадьорити Своїх учнів, а через них і всіх нас, Його послідовників. І буває часто, що ми приходимо до Христа тільки з однією метою, щоби скинути всю свою ношу і отримати спокій, тому й відходимо від Нього невдоволеними.
І причина нашого незадоволення не в тому, що Христос не здійснить Своєї обіцянки, а в тому, що ми, як слід, так і не навчилися до кінця читати Біблію. А Христос говорить: «Прийдіть до Мене всі втомлені й обтяжені, і Я облегшу вас. Візьміть ярмо Моє на себе й навчіться від Мене, бо Я лагідний і сумирний серцем, тож знайдете полегшу душам вашим. Ярмо бо Моє любе й тягар мій легкий» (Мт. 11:28-30).
Якщо ми до кінця дочитаємо ці Христові слова, то побачимо, що Ісусова інструкція складається із двох частин.
Перший крок: Прийдіть до Мене.
Другий крок: Візьміть ярмо Моє на себе.
Чимало із нас, християн, насмілюються робити перший крок, але так і не наважуються продовжити свій шлях, щоби дійти до цього другого кроку. Ми з радістю приходимо до Ісуса, але так і не робимо цього другого кроку.
Щоби краще зрозуміти другий крок, кожному із нас потрібно усвідомити, що ж це таке «ярмо». Ярмо – це, зазвичай, парна дерев’яна упряж для тварин, що надягається на шию, щоби вони могли йти в одному напрямку, слухаючи голосу свого господаря. Враховуючи це, ще раз постараймося зрозуміти обіцянку Ісуса.
Якщо ми відчуваємо пригніченість, втому, якщо шукаємо спокою та радості, ми повинні прийти до Ісуса, Котрий нас заспокоїть (перший крок). Як Він зможе надати нам спокій? Ми візьмемо на себе Його ярмо, з’єднаємося із Ним, щоби надалі працювати спільно для Царства Небесного, йдучи в одному напрямку разом із Христом, виконуючи вказівки Отця (крок другий).
Ми читаємо в апостола Івана: «Тоді Ісус до них мовив: «Коли вгору Чоловічого Сина піднесете, тоді взнаєте, що Сущий Я і що від Себе не чиню нічого, але як навчав Мене Отець Мій, говорю, і що Той, Хто послав Мене, – зо Мною Сущий. Не полишив Він Мене самого, бо Я постійно те чиню, що до вподоби Йому» (Ів. 8:28-29).
Якщо ми відчуваємо втому, роздратованість, відчай, пам’ятаймо, що тільки після того, як ми прийдемо до Христа і візьмемо Його ярмо на свої рамена, ми віднайдемо спокій, радість, мир для наших душ. І не біймося нічого, бо Він Сам обіцяв: «Ярмо бо Моє любе й тягар мій легкий» (Мт. 11:30).