Наскільки потребуємо ми Бога?
Чимало людей запитує не тільки себе, але й усіх навколишніх: «Де Бог?». Це важливе питання торкається усіх нас, особливо в час пандемії. Церкви й надалі залишаються напівпорожніми. І все більша й більше звинувачень лунає у їхню сторону щодо поширення вірусу та недотримання карантину. Хоча так багато людей можна зустріти і на ринку, і на вулиці, і в магазині. Там точно ніхто не дотримується карантинних обмежень, та й самі маски можна побачити на обличчі в поодиноких людей. Статистика є досить сумною, бо все ж таки 20 відсотків християн можуть так і не повернутися до своєї Церкви.
«Де ж тоді Бог?». Відповідь на це питання ми знайдемо тільки у Біблії. Він – завжди поруч, не залежно від того, де ми перебуваємо. Бог скрізь. Він всюдиприсутній та всезнаючий.
В книзі пророка Єремії читаємо: «Чи то ж я Бог лише зблизька, – а не Бог і здалека? Чи може хтось де-небудь у потайне місце сховатись, де б я його не побачив?. Чи я ж не сповнюю небо й землю?» (Єр. 23:23-24). Ці слова повинні надихати нас, бо, не залежно від того, через які труднощі ми переходимо, Бог завжди з нами. Так, ми зіштовхнулися із важкою пандемією, яка забрала тисячі життів і продовжує забирати. Так, нас обмежили, нас відрізали від рідних, близьких. Так, ми знаходимо і дальше в незнанні та страху. Нам важко. І тільки тоді, коли ми поглянемо на всі ці випробування з надією на допомогу Бога, то зрозуміємо, що Його присутність змінює усе навколо.
Коли нам самотньо, Бог – наш друг та співрозмовник.
«Зглянься і змилосердься наді мною, бо я самотній і нещасний» (Пс. 25:16). В нашому світі не було скільки людей, як тепер, і ми ніколи не були так тісно пов’язані один з одним. Проте ми й надалі відчуваємо себе такими самотніми.
Бог не хоче, щоби ми були самотніми та пригніченими. Що ж тоді нам робити, як справитися з почуттям самотності та відкиненості? Нам потрібно відкрити свої серця та обійми для присутності Бога. в посланні до Євреї читаємо: «Я тебе не зоставлю, я тебе не покину» (Євр. 13:5). Тільки Він є тим єдиним Другом, котрий знає про нас більше, аніж будь-хто інший. Він знає про нас більше, аніж ми самі.
Коли ми хвилюємося та переживаємо – Бог наша сміливість та відважність.
«Чи через води йтимеш, я з тобою, чи крізь ріки, – тебе не затоплять, чи підеш крізь вогонь, – не попечешся, і полум’я тебе не обпалить» (Іс. 43:2). Ці слова пригадують нам історію трьох молодих парубків: Седраха, Мисаха та Авденаго, котрі пройшли через вогонь. Бог прийшов їм на допомогу і вони разом пройшли цей вогонь. І коли вони вийшли, то всі побачили хлопців неушкодженими: вогонь не торкнувся їхнього одягу, проте шнурки, котрими були зв’язані їхні руки, – згоріли.
Для багатьох із нас пройти через страшну пандемію – це пройти через вогонь. Ми не можемо бути переконаними, що цей важкий вірус не торкнеться нас чи наших рідних. Ми не можемо бути переконаними чи наша Церква встоїть у самотності. Ми не можемо бути переконаними чи й самі виживимо. Ніхто не може сказати з чим нам прийдеться зіштовхнутися в ці дні чи місяці. Але ми можемо бути переконаними тільки в одному: Бог дасть нам сили, щоби ми все це пережили.
Коли ми переживаємо спокуси, Бог – наш співрозмовник.
«Вас не спостигла ще спокуса понад людську силу. Бог вірний: він не допустить, щоб вас спокушувано над вашу спроможність, але разом із спокусою дасть вам змогу її перенести» (І Кор. 10:13). Коли Бог з нами, Він завжди має вихід із будь-якої спокуси, котру ми переживаємо.
Бог знає, де є зона нашої боротьби. Він співпереживає за кожного із нас. Він готовий відкрити шлях до спасіння. Однієї нашої сили волі недостатньо, щоби втримати свої позиції. Нам потрібна присутність Бога, щоби побороти всі спокуси та пристрасті.
Коли ми розчаровані, Бог – наш порадник та утішитель.
Якщо хтось із нас є розчарованим, то має зрозуміти і прийняти цю істину: Бог завжди потішає тих, хто до Нього звертається. «Близький Господь до тих, у кого розбите серце; прибитих духом він спасає» (Пс. 34:19).
Господь відчуває наш біль. Він відчуває, коли ми боремося, а коли здаємося, опускаємо руки. І цей рік також Його не здивував. Незалежно від того, через що ми переходимо, Бог проходить через це разом із нами. Його присутність може все перемінити. Навіть у найважчі хвилини нашого життя, коли нам буде видаватися, що Бога далеко, за мільйони світлових хвиль від нас, Він завжди поруч. Тільки потрібно прагнути Його, йти до Нього, просити про Його допомогу та захист.
Фото ілюстративне – www.freepik.com