Преображення Господа нашого Ісуса Христа
«Господи, добре нам тут бути» (Мт 17:1-9).
Подія Преображення Господнього переносить нас у ті далекі часи, коли Христос взяв «… з собою Петра, Йоана та Якова й пішов аж на гору помолитись. І коли Він молився, вигляд Його обличчя став інший, а одежа – біла та блискуча» (Лк. 9:28-29).
У Новому Завіті ми найчастіше бачимо людську природу Ісуса Христа, від Його народження у Вифлеємі аж до Його хресної смерті: милосердний, люблячий, чуйних, добрий, всепрощаючий. Сьогодні ж, у Його славному Преображення, ми бачимо Його могутню і сильну божественну природу. Господь прагне показати Своє божество учням, щоби вони могли вистояти і не боятися майбутніх мук, терпінь та й самої Його смерті.
Ісус завжди був Богом. Проте саме Його божество так сильно не проявлялося у Нього. Учні бачили Його, як людину. Тому саме цей момент, Його Преображення, показує Його божественність. І ми бачимо, як поруч з Ісусом Христом, постають два праведними Старого Завіту: Мойсей та Ілля. Законодавець Мойсей і пророк Ілля, який складав приписи вибраному народу. Ці два великі мужі жили вірою. І вони стають прикладом для трьох апостолів, які будуть свідками майбутніх Христових мук та страждань.
Коли ми придивимося до кожного із учасників події Преображення, цих шістьох мужів: Ісуса, Мойсея, Іллі, Петра, Якова та Івана, то побачимо, що вони усі є різними. Вони мають різні завдання і покликання. А це показує велику єдність у Церкві Христовій, де кожний із нас має своє покликання, своє завдання, сувою роль. Це дуже важливо кожному із нас це усвідомити і цим жити. Усвідомити, що те, що я роблю, усі мої справи, обов’язки – це те, що Бог від мене очікує. І те місце, на якому я знаходжуся є саме тим місцем, де Господь хоче мене бачити і хоче, щоби я Йому служив.
Подія Преображення Ісуса Христа на Таворі вказує нам шлях до зміни життя. Вона пригадує нам важливу істину, що будь-які зовнішні зміни в особистому житті, у родині, суспільстві починаються у душі людини, у зміні способу мислення, наверненні серця до Бога. Прикладом подібної переміни є апостол Петро. Ставши свідком Преображення Спасителя на горі Тавор, він сказав відомі слова: «Господи, добре нам тут бути» (Мт. 17:4). Ці слова були не лише виявом його почуттів, але знаком його внутрішньої переміни. Це світло Божества Спасителя торкнулося його душі і розуму.
Свято Христового преображення насамперед нагадує нам, що так, як Ісус та його апостоли, ми мусимо гідно, по-християнськи, пройти свій життєвий шлях, який може бути тернистим і кривавим. Пам’ять про небо й майбутню вічну радість повинна стати ясною зорею над життєвим шляхом кожної людини. З думкою про Божу справедливість і Його безмежну любов до нас нам треба боротися доброю боротьбою, зберігаючи святу віру.
На Свято Преображення Господнього ми приносимо Богові первоплоди, як знак вдячності за те, що Він нам перше дав. Тобі ми проносимо, щоби Ти, Господи, їх благословив, бо це усе є від Тебе.
Цей звичай походить ще з кінця III століття. Апостольські постанови (IV ст.) мають молитву на освячення плодів. Помісний Синод у Картагені з 318 року у 46 правилі дає приписи про плоди, які приносили до церкви. ІV Вселенський Собор 691 року говорить про благословення плодів винограду і пшениці. У типіках Великої Царгородської Церкви з ІХ-Х ст. й Евергетицькому з X ст. нема згадки про благословення винограду. У Київській Русі виноград замінили яблуками, які в цей час достигають. Ми й надалі продовжуємо зберігати цей звичай. Проте споживати потрібно не самому, а ділитись із іншими. Кожен християнин повинен дякувати Богові за Його дари не лише раз чи два в році, а кожного дня. Найкращою подякую Ісусові за Його дари є вірність Йому, щира й жертовна любов до Бога та ближніх.
Основою радості Преображення була не гора Тавор, а Христос. Так і в нашому щоденному житті правдивим джерелом духовного піднесення є не якесь місце чи річ, а Ісус. Він має бути причиною і ціллю духовних практик: молитви, Святих Тайн, Літургії, відвідування святих місць, зустрічей з людьми. Тоді наше життя завжди буде наповнене світлом любові та радості.