Підіть, отже, на роздоріжжя, і кого лише здибаєте, кличте на весілля…

Останнім часом на нашому телебаченні чимало йде шоу на кулінарну тематику. Велике число людей дивляться, як інші готують вишукану та екзотичну їжу. Проте, як говорить статистика, що сучасна людина більше часу проводить біля телевізора, споглядаючи за кулінарною майстерністю професійних кухарів, ніж проводить часу за приготуванням їжі. Наш час можемо сміливо назвати ерою супермаркетів та напівфабрикатів.

В часи Спасителя все було зовсім по-іншому. В ті часи не було мікрохвильових пічок, газових плит, холодильників, водопроводу. Приготування їжі було важкою працею. Весільний бенкет, про який йдеться в притчі 14 неділі вимагав великих матеріальних та людських ресурсів, а підготовка до такого бенкету могла тривати місяцями. Для весільного бенкету спеціально відгодовували худобу, роками настоювали вино, а сам бенкет міг тривати до семи днів, протягом яких людям подавали нові блюда, а розважили їх найкращі музики. В сільськогосподарських районах люди жили бідно та тяжко працювали і лише в часі свят вони могли відпочити від тяжкої праці та досхочу наїстися. Тому й не дивно, що в уяві народу Царство Боже асоціювалося із весільним бенкетом. Протягом тисячоліть ця притча несла євхаристійний вимір: Господь збирає всі вірних довкола чаші, Він прикликає багатьох. Проте чи всі відгукуються на це покликання. Кожен із нас, хто чує цю притчу чи читає її мав би задуматися над тим, ким у цій притчі є я, до кого я себе відношу.

Якщо перша частина притчі оповідає про тих, хто прийшов чи не прийшов на бенкет, то друга говорить лише про присутніх на весіллі. Більшість досить радо скористалися з нагоди, щоб вшанувати царя, а деякі в цьому запрошенні побачили можливість задарма наїстися, напитися та розважитися за рахунок господаря. Ставлення до царя та його сина ми бачимо у притчі наявність або відсутністю відповідного весільного одягу. Люди, що вважали цю подію важливою одягнули найкращу свою одежу, а той, хто прийшов лише попоїсти проявив неповагу до господаря зовнішнім своїм виглядом та одягом. Людина, яка немала весільного одягу є символом тих, хто приходить до Церкви, але не хоче розлучатися зі своїми гріхами. Хіба ми не бачимо в собі та поміж собою гніву, заздрощів, жадібності, несправедливості, пліток, осудження та сварок.

Хочеться зауважити, що слова євангелиста Матей перегукується із 23 віршем 14 глави Євангелія від Луки: «Сказав пан до слуги: Піди на шляхи та огорожі й наполягай увійти, щоб дім мій наповнився», тут ми не знаходимо виконання волі господаря. Дім Господній ще не наповнився, а, отже, кожен із нас має можливість відгукнутися на заклик Господній та прийти на вечерю або стати служителем Господнім та запрошувати на вечерю інших.

Джерело: Сайт парафії Святого Миколая

Share

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *