По дорозі до Єрусалиму

Share

Втративши свою державу, ізраїльський народ жив надією та мріями про могутнього царя, який прожене римських завойовників. В багатьох містах спалахували антиримські повстання. Одне із найбільших таких заворушень відбулося після смерті Ірода Великого (4 ст. до Р. Х.). Це повстання розпочалося в столиці Галилеї Сепфоріст. Римська армія жорстоко придушила його, заколотників було покарано, а саме місто Сепфоріст та Емаус знищено. Близько 2000 євреїв, що були запідозрені в участі у заколоті, розіп’ято.

Римські правителі завжди готові жорстоко покарати будь-яке прагнення до волі. Серед них виробилася практика бути особисто присутніми на великих заходах. Саме тому, взявши відбірних воїнів, Пилат вирушив із протилежної Кесарії до задушливого, переповненого паломниками – Єрусалиму.

Для багатьох є маловідомий той факт, що урочистий Вхід Спасителя до Єрусалиму не був єдиною процесією того дня. Історики зазначають, що того дня правитель Юдеї Понтій Пилат прибув до Єрусалиму на чолі урочистої процесії римської кінноти та легіонерів.

vizd_1Це була демонстрація сили, військовий парад у нашому розумінні. На сонці виблискували шоломи центуріонів, засліплюючи очі жителям Єрусалиму. Твердими кроками воїни марширували вулицями міста, брязкаючи зброєю. Вони були господарями та єдиною силою, на якій тримався порядок. Саме вони, а не хтось інший вирішували, кого помилувати, а кого – карати.

Вхід Пилата до Єрусалиму, на чолі римського війська, мав на меті послати меседж євреям та всім, хто намагався чинити заколот проти влади Риму. Це була згадка того, що сталося під час останнього повстання. Римське військо та брязкіт їхньої зброї навіювали жах на місцевих мешканців.

… А в цей час, з протилежної сторони Єрусалиму, до міста підходила інша процесія. Якщо Пилат зі своїм військом намагався показати силу та могутність, то процесія, яку очолював Христос – повну протилежність…

Юдеї вважали, що Христос буде великим воїном, адже Він може воскрешати померлих. Він стане їхнім царем, а їхня країна буде наймогутнішою, бо цей цар може помножувати хліби та рибу. І, вкінці-кінців, Він покладе край ненависній римській окупації.

vizd_2Напевно, юрба тому і вимагала Його смерті лише через кілька днів, бо вважала себе обманеною, а їхні сподівання та мрії були невиправдані. Юрба втратила віру в те, що Христос може і хоче виконати їхню волю.

Постать Христа об’єднала єврейських релігійних лідерів, вони ніколи один з одним не згоджувалися, а у питанні страти Христа проявили вражаючу однодумність. Прикута до Христа увага, помножена на народні очікування, привертала увагу римської влади та могла викликати каральні санкції проти всього народу…

Уявімо себе на вузьких вулицях давнього Єрусалиму того дня, коли у Святе Місто ввійшли ці дві процесії: одна має силу та владу від кесаря, друга, на чолі з Сином Божим, несе мир та любов.

Спробуймо задуматися… до якої з цих двох процесій приєдналися б ми?

Це питання важливе для нас тому, що такий вибір нам приходиться робити кожного дня. Ми можемо поступати по-совісті. як нам підказує Євангеліє, чи можемо «плисти за течією», тобто чинити так, як усі, виправдовуючи себе, що по-іншому неможливо.

Дві процесії… Два вибори… Обрати відданість Богові чи князю світу цього….

Share

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *