Проповідь на 3 неділю Великого Посту

«Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а жив життям вічним» (Ів. 3:16). Про цю любов Господь говорить до кожного із нас через Свій хрест,  через Свої хресні страждання. Сьогодні Його хрест стоїть посередині нашого храму для поклоніння та пригадування тих страждань, тієї відкупительної жертви, завдяки котрим кожному із нас дароване вічне життя. Адже досить висока ціна була заплачена за наші із вами гріхи: нестерпні муки Спасителя, розп’яття на хресному дереві та смерть.

В пророка Ісаї знаходимо слова: «Він же був поранений за гріхи наші, роздавлений за беззаконня наші. Кара, що нас спасає, була на ньому, і його ранами ми вилікувані» (Іс. 53:5). Апостол Петро також наголошує: «Він сам у своїм тілі виніс наші гріхи на дерево, щоб ми, вмерши для гріхів, жили для справедливості, – ми, що його синяками зцілились» (І Пет. 2:24). Христос дає всім нам можливість стати Божими дітьми, тому що гріхи всіх людей, котрі жили до і після Христа, відкуплені великою Христовою жертвою – жертвою «за всіх і за вся».

В ці дні Великого посту постараймося віднайти любов до Бога, любов один до одного, заради Ісусових страждань. Тільки, пройшовши весь хресний хід, ми зможемо досягнути воскресіння. В Гетсиманському саді, перед Своїми хресними стражданнями, Христос молився до Свого Небесного Отця: «Отче мій, якщо можливо, нехай мине ця чаша мене. Однак не як я бажаю, лише – як ти» (Мт. 26:39). На хресті Його страждання були такі великі, що Він заволав до Отця: «Елі Елі, лема савах-тані”, – тобто: “Боже мій, Боже мій, чому ти мене покинув?» (Мт. 27:46). Якою великою та неосяжною для нас є тайна Ісусового хреста, тайна страждань, Божої любові. Все це стається заради нас, заради відкуплення наших гріхів, заради нашого із вами вічного життя, заради нашого спасіння. В сьогоднішнім Євангелії Господь говорить: «Коли хтось хоче йти за мною, хай зречеться себе самого, візьме на себе хрест свій і йде слідом за мною» (Мр. 8:34). Яким би важким не був цей хрест, ми його маємо пронести через все своє життя, дивлячись на хрест Спасителя. Пам’ятаючи, що Ісус ніс на Своєму хресті гріхи та хрести всіх людей, тому і ми, несучи власні хрести, не маємо сумувати чи впадати у відчай, а тільки дивитися на хрест Господа, який так несправедливо страждає за все людство.

Святі Отці навчають, що Бог дає нам хрест, а хрест відкриває нам Бога, дає нам пізнання свого життя, свого майбутнього, свого вічного життя. Саме через посередництво Господнього хреста нам відкривається нове пізнання добра та зла. Як Адам в раю побажав стати Богом, побажав будувати своє життя без Творця, Котрий дав йому це життя, і через цю заборону Адам отримав смерть і ця смерть поширилася на весь людський рід. Так Святе Письмо продовжує нас підбадьорювати: «Через переступ одного померло багато… через ласку одного чоловіка, Ісуса Христа, щедро вилились на багатьох благодать Божа… Через переступ одного на всіх людей прийшов засуд, так через чин справедливості одного на всіх людей приходить життєдайне оправдання… Через непослух одного чоловіка багато людей стали грішниками, так через послух одного багато людей стане праведними» (Рим. 5:15-19). І ось це спасіння Господь дає нам через хрест.

Григорій Богослов навчає, що: все те, що відбулося на хресті, все це стало відкупленням того, що відбулося в раю в результаті гріхопадіння. Хресне дерево стає символом райського; руки, розпростерті на хресті – рукам, які простягалися до дерева пізнання добра та зла; терновий вінок – стає символом лихого владарювання; куштування жовчі та оцту – символізує беззаконне куштування забороненого плоду…

Святі Отці навчають нас: «…подивіться на три хрести: на хрест Спасителя, на хрест розсудливого розбійника, який заволав до Христа: «Ісусе! Згадай про мене, як прийдеш у своє Царство» (Лк. 23:41-42); та на хрест безумного розбійника, для якого хрест не став знаком спасіння, тому що він глумився із Бога. Так і весь людський рід несе в своєму житті хрести. Проте для одних, котрі уповають на допомогу Божу, вони уособлюють спасіння, а для інших, котрі весь час нарікають на своє життя, вони аж ніяк не стають спасінням.

Дуже часто можна почути запитання: чого ж ми, християни, живемо в терпіннях, чого ж ми, люди, котрі мають віру, не маємо такого благополучного життя, яке отримали люди, зовсім далекі від віри у Христа? Цими питання переймалися люди всіх часів. Іван Золотоустий дає нам чітку та коротку відповідь: «Бог є Любов, проте Бог є і Справедливість». Немає серед нас такої людини, котра б не вчинила в своєму житті жодного гріха і ось Господь тут, за ці гріхи, в спокутуванні їх, дає нам нести хрест в цьому дочасному житті, щоби в житті вічному ми отримали належну нагороду.

Нам слід заспокоїтися, тому що наш хрест – це саме той хрест, який нам по силі нести. Не потрібно дивитися на тих людей, котрі живуть краще від нас, але потрібно дивитися на тих людей, котрі не мають і того, що маємо ми: не мають віри, не мають здоров’я, не мають самого найнеобхіднішого. Якщо б ми відвідували в’язниці та лікарні, то б побачили як люди страждають, які муки вони терплять, тоді б ми були вдячні Богу і за те, що маємо.

Сучасні люди женуться за грошима та зовнішніми благами, не відчуваючи ані радості, ані миру, ані спокою. Це відбувається через те, що радість дарується Святим Духом через наші страждання та віру. Тому в цей святий день погляньмо на Господній хрест і молімося, щоби Він дарував нам нові сили до кінця витерпіти всі ті труднощі та терпіння, дійшовши до світлого Воскресіння. Амінь.

Джерело

Можливо Вас зацікавлять ці публікації:
Share

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *