Якщо Бог зі мною, то чому це відбулося?

«Коли ж Господь з нами, так чого ж усе це скоїлося з нами?» (Суд. 6:13)

Гедеон цікавиться цим питання тисячі років назад. З того часу і по сьогодні всі ми постійно прагнемо отримати відповідь на нього. Невже ми не запитували про це, бодай таємно, якщо не привселюдно, під час різноманітних страждань та бід?

Ізраїльтяни були розчаровані, бо мідіяни постійно гнітили їх. Чимало людей вважали, разом із Гедеоном, що такі труднощі не повинні спіткати їх, якщо Бог перебуває разом із народом. Вони чули історії про Божу силу та всемогутність, проте не бачили Його проводу у своєму житті, вони сумнівалися в Його присутність. Ось чому Гедеон запитує Господнього Ангела: «Де всі Його чудеса, що про них нам наші батьки оповідали?» (Суд. 6:13). Він говорив із відчаєм та сумом: «Нині залишив нас Господь».

Дивлячись на обставини, Гедеон не бачив доказів присутності Бога.

Чому це відбулося?

Так відбувається з кожним із нас. Якщо Бог нас любить, то чому з нами весь час трапляються якісь оказії? Якщо Бог добрий, то чому Він дивиться на наші страждання та муки? І чимало людей приходять до висновків: або Бог недобрий, або Він просто не існує чи Йому все одно, що з нами відбувається. Якщо Він добрий та турботливий Отець, то чому все це стається з нами?

І відповідь досить проста, відповідь, яка перевертає весь наш світ: «Ані він не згрішив, ані батьки його, але, щоб ділам Божим виявитись на ньому» (Ів. 9:3).

Бог завжди перебуває з нами та використовує наші страждання для виявлення Своєї слави. Проте, коли нас продовжують переслідувати хвороби та біди, то ми не перестаємо повертатися до знайомого питання: «Якщо Бог зі мною, то чому це відбулося? Чому ти, Боже, допускаєш все це?».

І ці питання задовольняють сатану. І він розпочинає перекручувати істину, перетворювати її в сумнів, використовуючи тільки одне маленьке та непомітне слово: якщо!!!. Сатана спокушав Ісуса словами: «Якщо ти Син Божий» (Мт. 4:3). Вони обидва знали, що Він, Ісус, Син Бога живого. І всі, хто спостерігав за хрещенням Ісуса, знали, що Він – Син Божий: «Це Син мій любий, що його я вподобав» (Мт. 3:17). І все ж сатана прагне спокусити Ісуса, аби Він засумнівався в тому, що є істина.

Господь завжди з нами.

Сатана спокушає нас тими ж самим методами. Коли наші молитви залишаються невислуханими, то він нашіптує, щоби ми перестали вірити у всемогутність Божу. Сатана прагне посіяти в нас сумніви щодо Божої доброти та вимагати в Нього доказів Його любові, закидаючи Господа питаннями: «Якщо Ти, Боже, мене любиш, то чому я страждаю? Якщо Ти, Боже, перебуваєш зі мною, то чому все це сталося зі мною?».

 Якщо Бог з нами? Якщо Він нас любить? Якщо Він існує? В цих питаннях ніколи не повинну бути слова «якщо». Божа присутність та любов гарантована тим, хто вірить у Христа. Коли сатана прагне посіяти сумнів в нашій душі щодо всемогутності Бога, то ми повинні твердо триматися істини Святого Письма.

В Христі ми знаємо. Що Бога завжди з нами. «Навіть, коли б ходив я долиною темряви, – я не боюся лиха, бо ти зо мною. Жезл твій й палиця твоя -вони дають мені підтримку» (Пс. 23:4). Ісус говорить: «Отож я з вами по всі дні аж до кінця віку» (Мт. 28:20). Він ніколи не підведе нас, не зрадить, не відвернеться і не покине.

Його любов.

Наш Бог любить кожну людину. Він любить нас: «Я полюбив тебе відвічною любов’ю, тим і зберіг для тебе мою ласку» (Єр. 31:3). Ісус говорить: «Як мене Отець полюбив, так я вас полюбив. Перебувайте у моїй любові!» (Ів. 15:9). Саме через любов до нас Бог послав на смерть Свого Сина. І немає чогось такого у світі, що б могли відділити нас від Його любові.

Святе Письмо також переконує нас, що Бог завжди з нами та любить нас. Переконавшись в Його любові, ми можемо перефразувати своє запитання: «Оскільки Господь любить мене, тоді чому це відбувається?».

Бог любить нас. Якщо ми роздумуємо про Божу любов, то починаємо дивитися на всі наші випробування по-іншому. Замість того, щоби сумніватися в Його любові, нам слід шукати єдності у своїх думках та вчинках згідно Його волі. Адже все наше життя – це результат Його любові та присутності, а не Його немилосердя чи залишеності.

Замість того, щоби очікувати від Бога відповіді, ми повинні запитати себе: що Бог чинить через наші страждання? Чого ми можемо навчитися в цих випробуваннях?

Приймайте випробовування з вірою.

Можливо, ми не зможемо побачити конкретні цілі в кожному нашому стражданні, проте ми точно знаємо, що Бог використовує їх, щоби зміцнити нашу залежність від Нього. Щоби збільшити нашу віру та наблизити нам до Себе. Щоби вдосконалити наш характер, щоби приготувати нас до служіння, до потіхи та підтримки інших. І коли ми радіємо в Ньому, зносячи невимовні страждання та болі, Він прославляється.

«Бо те, що одну мить триває, – наше легке горе – готує нам понад усяку міру вічну ваготу слави» (ІІ Кор. 4:17).

Бог не любить страждання.

Бог не любить ваших страждань. Він любить вас. Він завжди буде йти поруч з вами крізь темряву і ніколи не покине вас.

Коли вас зустрінуть випробування, ніколи не сумнівайтеся в Його любові і не відходьте від Нього. Кожне випробовування, через котрі ми проходимо, прославляє Бога. І в один прекрасний день, коли віра наша стане міцною, ми скажемо Йому: «Дякую», – за різні труднощі та випробовування в нашому житті.

Share

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *