А чи думаєш ти???

Людська історія переповнена стихійними лихами та різноманітними бідами. Це ми бачимо також і в наш час. Цунамі та урагани зрівнюють із землею цілі міста та забирають тисячі життів. Тероризм та смерть підстерігають нас на кожному кроці. Сучасна молодь розтрачує мільярди доларів на наркотики, підтримуючи кримінальний світ. Поїзд життя зійшов із рейок й несеться в провалля.

Природа, яка колись була створена Богом доброю та досконалою, наскільки скалічена людиною, що відплачує їй епідеміями та беззмістовними війнами. Сучасний світ не може багато чого пояснити та зрозуміти, він не шукає відповіді на відвічні питання в Книзі книг – Біблії, яка все це пророкувала багато століть назад.

Людина захоплюється зовнішніми багатствами та принадами. Вони скуповують дорогі машини, вибудовують розкішні житла, одягають брендові речі. Проте не переживають за духовний стан свого життя. Кінець людського існування такий близький, проте ми цього не хочемо помічати. Різноманітні пристрасті та захоплення заполонюють людський розум. Війни, насилля, землетруси, урагани, соціальні біди, несправедливість – все це відволікає людину від більш серйозних проблем.

В Біблії знаходимо історію Всесвітнього потопу. 120 років Ной будував ковчег. Його сучасники, можливо навіть і сусіди та близькі родичі, сміялися з нього. Проте Ной не переставав будувати, навпаки, він ще з більшим зусиллям настановляв людей, застерігаючи їх про наближення катастрофи. Проте ніхто так і не повірив йому. І тоді розпочався дощ, який падав 40 днів та 40 ночей, земля покрилася водою, і тільки Ной із своєю сім’єю був врятований в зачиненому ковчезі. Звісно, що люди все зрозуміли, проте було вже пізно. Вода покрила всю землю аж до найвищих гір: люди та все живе загинуло.

А чи в наш час не відбуваються масштабні катаклізми чи катастрофи? Чи ми, люди, звертаємо свої очі до небес, прохаючи Господа про прощення наших гріхів. Адже кожна людина має зрозуміти, що люди, котрі постраждали від стихійного лиха чи війни не були ані кращими, ані гіршими за нас. Ми також могли опинитися на їхньому місці, проте Боже милосердя було прихильним до нас.

В часи Мойсея люди чекали Спасителя, Котрий мав привести порядок на землі. Він приходить, три роки ходить по землі, творить добро, навчає людей, як потрібно жити, а вкінці люди віддячили Йому: взяли і розіп’яли. А чи ми не вчинили б так само? Звісно, навіть не роздумуючи.

Ми очікуємо на Другий Прихід Христа, який має принести людям визволення від зла, відновити справедливість. Та чи ми готуємо свої душі до цього? Людина грішить, багато грішить, проте не дуже спішить покаятися перед Богом. Царство Небесне, яке обіцяне нам Христом, залишається десь так далеко від нас, ніби воно стосується когось іншого. Як часто люди, обманені тимчасовими багатствами, втрачають Вічне Життя.

Христос зараз все ж таки чекає на кожного із нас. В нас ще є час покаятися, примиритися з Богом, прийняти Його та впустити в своє життя. Проте наближається той час, коли Христос знову прийде навести порядок на нашій землі. І нехай тоді Господь буде на нашій стороні.

Проте час ще є… час для покаяння.

 Джерело

Фото: Рixabay

Share

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *