Ліствиця Івана Ліствичника
В святі дні Великого посту, коли християни зобов’язані приділяти увагу для особистого морального очищення та освячення, Свята Церква подає нам для допомоги в духовних подвигах «Ліствицю» преподобного Івана.
Іван Ліствичник народився 525 року, був сином святих Ксенофонта та Марії, а в 16 років прийшов в Синайський монастир, звідки спочатку усамітнився в келії, а згодом – в печері біля підніжжя гори Синаю. Сорок років прожив Іван пустельником. З усамітнення його викликали синайські монахи, які вибрали його своїм настоятелем, коли тому виповнилося 75 років.
Він отримує назву Іван Синаїт, а згодом Іван Схоластик – через свою вченість. Впродовж декількох років він залишаться настоятелем Синайського монастиря, а потім знову усамітнюється і так перебуває до кінця свого життя.
В своїй «Ліствиці» преподобний Іван подає інструкції для чернечого життя, котре стає шляхом неперервного та тяжкого сходження «ліствицею» (драбиною) духовного самовдосконалення, яке провадить ченця на небо. Ступенів самовдосконалення Іван нараховує 30, відповідно 30 рокам життя Ісуса Христа до початку Його служіння.
За змістом «Ліствиця» поділяється на дві частини: перша говорить про гріхи проти християнського життя, а друга розкриває поняття про моральні та богословські чесноти. Відповідно «Ліствиці» християнське самовдосконалення розпочинається із відкинення світу та боротьбою із пристрастями. Від розсіяних задоволень та чуттєвих тілесних насолод дух повертається до покаяння та смутку, перебуваючи в постійній згадці про неминучість смерті. Саме смуток пом’якшує серце подвижника силою сліз, визволяє його від грошолюбства і знімає з нього гріховні нарости. За допомогою такого шляху подвижник здобуває стан мовчання, віднаходячи слова тільки для молитви. Дух та душа отримує здатність спілкуватися із світом духовним, небесним, божественним. Блаженне смирення веде шляхом Христа та відкриває двері до небесного царства. Той, хто перемагає пристрасті, отримує здатність розрізняти в собі добрі та злі рухи.
Джерелами для написання «Ліствиці» стали: Святе Письмо, особистий пережитий досвід самого автора, праці аскетів – Євагрія, Касіяна, папи Григорія І та Григорія Арсилаїта.
Читаючи «Ліствицю», ми повинні розуміти, що спасіння вимагає від людини нелегкого самовідречення та посилених подвигів. В цій книзі ми знайдемо поради щодо очищення духовних нечистот, викорінення пристрастей, відновлення в людині Божого образу. Хоча книга написана для ченців, проте кожна людина віднайде в ній надзвичайно цінний путівник сходження до Бога.
Ступені «Ліствиці» – це прагнення людини до досконалості, котре можна досягнути не відразу, але тільки поступово, докладаючи неймовірних зусиль: «Царство Небесне здобувається силою; і ті, що вживають силу, силоміць беруть його» (Мт. 11:12).