Свічка в Церкві

Свічки та лампади з єлеєм застосовувалися в Церкві з глибокої давнини. Господь повелів Мойсею зробити світильники із золота із семи лампадами (пор. Вих. 25:37). Світилиьники та засвічені лампади були символами присутності Бога. Так цар Давид вигукнув: «Ти бо мій світильник, Господи, мій Боже, що освітлюєш мою темряву» (ІІ Сам. 22:29). В іншому місці він говорить: «Слово твоє – світильник перед ногами в мене, світло на моїй стежці» (Пс. 119:105).

Використовували свічки так само і апостоли та перш християни, коли вони вночі збиралися для проповіді Слова Божого, молитви та ламанні хліба. Про це говориться в книзі Діянь: «Було ж у горниці, де ми зібралися, світичів досить» (Діян. 20:8).

В перші віки християнства під час богослужінь завжди використовувалися свічки. З однієї сторони в цьому була необхідність, бо християни переслідувалися поганами, тому змушені були збиратися на богослуження в підземеллях та катакомбах. Богослуження найчастіше відбувалися вночі, тому без світильників та свічок було неможливо обійтися.

Свічка для християн має також і духовне значення. Так Тертуліан, вчитель Церкви, говорив: «Ніколи не звершується в нас богослуження без світильників, але ми використовуємо їх не тільки для того, щоби розігнати темряву ночі, але і для того, щоби зобразити через них Христа – Світло нестворене, без Котрого ми і в полудні блукали б у пітьмі». Софроній, патріарх Єрусалимський (7 ст.), говорив: «Лампади та свічки є образом вічного світла, а також того світла, котрим сіяють праведники».

 Світло в християнському Храмі – це прообраз небесного, божественного світла. В особливості світло символізує Христа як Світло світу, як Світло від Світла, як Світло істинне, Котре просвічує людину, яка приходить у світ. Сам Христос про Себе говорить, що Він є Світло світу (пор. Ів. 8:12).

Віск в древності був жертвою вірних, котру вони приносили до Храму. Чистий віск символізував чистоту людей, які його приносили. Він приносився як знак покаяння та готовність бути слухняними Богу, подібно як віск в руках стає м’яким та піддатливим. Віск, котрий бджоли виготовляли після зібрання нектару та пилка з багатьох квітів та дерев, служив символом жертви, котра приноситься Богу від усього творіння. Горіння воскової свічки, коли віск перетворюється на вогонь служить знаком обожествлення людини, коли земна людина здатна перетворитися в нове творіння під дією вогню та теплоти Божої благодаті.

Вогонь свічок служить для нас образом духовного вогню Святого Духа, Котрий у вогненних язиках зійшов на апостолів, Котрий спалює наші гріховні пристрасті, просвічує наш розум та серця, нагадує нам про те, що потрібно молитися Богу та молитися Його полум’яним духом.

Свічка нагадує нам про наше Хрещення, оскільки наші хресні батьки під час обряду Хрещення тримали запалені свічки. Ці свічки, які вони тримали у руках, показували віру в те, що Таїнство Хрещення несе в душу людини просвічення та що охрещена людина іде від темряви до світла та стає дитиною світла. Звідси ще назва Хрещення – Просвіщення.

Свічку, котрі молодята тримають під час Таїнства Подружжя, свідчить про чистоту їхнього життя і через запалені свічки ніби сіяє чистота їхнього шлюбу.

Так само Таїнство Соборування чи Єлеосвячення відбувається із свічками. Довкола посуди із єлеєм запалюється сім свічок, котру символізують сім дарів Святого Духа, а всі присутні тримають у своїх руках запалені свічки, як символ полум’яної молитви.

Із свічками відбувається також і обряд похорону християнина. Свічка на могилах християн чи в часі заупокійних богослужінь символізує те божественне світло, котрим був просвічений християнин в Хрещенні та свідчить про те, що Христос просвітив його життя.

Свічки, котрі сьогодні вірні купляють у Церкві є знаком добровільної пожертви людини Богу та Храму, а запалена свічка є символом та видимим знаком нашої гарячої любові та благоговіння до Бога.

Джерело: “Духовний Дзвін”

Фото: Рixabay

Share

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *