Про засуджені церквою об’явлення та “печать Бога”

Коли я вперше прочитав у мережі фейсбук чийсь опус про логотип Року Милосердя, спочатку було смішно, але коли подібні речі почув від людей, взагалі, далеких від фейсбук та інтернету, то вже було не до сміху, особливо тоді, коли знову ж таки у тому фейсбуці я прочитав, що у певних відпустових місцях роздавали книжечки про так звану «печать Бога Живого».

Мова іде про послання, яке було дано через візіонерку Марію від Божого Милосердя. Щодо цієї особи відомо, що після тривалого журналістського розслідування, проведеного журналістом Майклом О’Фаррелом («Irish Mail on Sunday») стало відомо, що за псевдонімом Марії від Божого Милосердя приховується збанкрутіла підприємець Мері Карберрі. Це викриття змусило пані Карберрі закрити свою веб-сторінку і сторінку у Фейсбуці. Про це, зокрема, писалось на багатьох інтернет-ресурсах і наКатолицькому Оглядачі, в тому числі .

Між іншим, так званий «медальйон спасіння» коштує 25 гривень, а «скапулярій печаті» – 40 гривень.

Сама Мері Карберрі у свої пророцтва не вірить і виглядає, що вона робила це для банального заробітку. Ну що ж, колишня PR-менеджер знала як добитись того, що б її писанина ширилась світом. У її писанині говориться, що того, хто не прийме «Печаті Бога Живого» очікує зло. Проте для чого практикуючому християнинові ще якісь печаті, якщо на ньому є незатерта печать від Святого Таїнства Хрещення, а від Таїнства Миропомазання – Печатть Дару Святого Духа.

Слід відмітити, що Католицька Церква засудила ці послання.

«Послання містять певні богословські та історичні помилки, декотрі з яких підпадають під категорію “bogus millenarianism” і радше сіють страх, аніж мир Духа. Вони використовують елементи католицької віри лише для того, щоб підірвати її в основі. Більше того, у своїх звинуваченнях проти Папи Франциска вони є образливими. Саме тому послання Марії Божого Милосердя не слід сприймати серйозно, обговорювати і поширювати….»  Із заяви Архиєпископа Колеріджа з Брісбену, Австралія.

Певні з цих «повідомлень» поширюють негативне ставлення до навчань Другого Ватиканського Собору та папства, тому не дивно, що ці повідомлення були заборонені в Єпархії Портленду, США.

Єпископи Словаччини вважають: «ці навчання єретичними, які суперечать вченню Католицької Церкви і виявляють ознаки сектантства. У цьому навчанні містяться молитви про милість Господа і заклики до покаяння, точно так само, як вчить Католицька Церква, але й цитати з Святого Письма коментуються і пояснюються свавільно і невідповідно до вчення Католицької Церкви.»

Ординарій Спішської єпархії, Словаччина закликає “Всіх віруючих, які, можливо, через незнання почали вірити у згадані повідомлення, залишити ці єретичні вчення, і не поширювати їх”. Зокрема, він говорить: “Я був зобов’язаний виступити з даного питання, щоб підкреслити чистоту Католицької віри, послух і єдність зі Святішим Отцем, а також заради спасіння ваших душ”.

Як бачимо, що неможливо називати себе християнином-католиком і вірити в те, що заманеться. Звичайно, такі речі завжди ваблять, нам дуже часто хочеться розпізнати певні ознаки Кінця Світу, хочеться побачити чужі гріхи … Проте давайте згадаймо, що говорить нам Святе Письмо про Другий і Славний Прихід Господа: Він буде раптовим, так у Святому Писанні читаємо: «А про той день і годину ніхто не знає, ані ангели небесні, – лише один Отець» (Мт. 24,36)» в принципі, про це пише цілий 24 розділ у Матея.

Ісус Христос навіть звернув увагу апостолам, коли ті хотіли дізнатись про останній день: «Він відповів їм: «Не ваша справа знати час і пору, що їх Отець призначив у своїй владі….» (Дії. 1, 7). Апостол Павло до солунян писав: «не дайте легко вивести себе з рівноваги, ані щоб вас тривожили харизмом, словом, чи листом, який нібито від нас, – що день Господній уже настає. Нехай ніхто жадним способом не бентежить вас…» (2 Сол. 2,3-4). Як нам поступати та за якими принципами нам належить жити говориться у Євангелії від Луки : «Зважайте на самих себе, щоб часом серця ваші не обтяжилися обжирством, пияцтвом та життєвими клопотами, і щоб той день не впав на вас зненацька» (Лук. 21,34).

Святе Письмо закінчується вигуком: “Прийди, Господи Ісусе!” (Одкр. 22,20)

Християни перших століть очікували на прихід Христа та й ми у Символі Віри говоримо: «Чекаю воскресіння мертвих і життя будучого віку». У християнській літературі перших століть Церкву зображали як Наречену, що очікує на свого Нареченого, Яким є Сам Господь. Яка б у нас склалася думка про наречену, котра на себе ставила б якісь печаті тільки б, щоб наречений до неї не прийшов. Може варто заглянути до своєї душі, можливо, там причаївся якийсь гріх, може варто пригадати, коли ми останній раз добре сповідались, коли останній раз читали Святе Письмо, а не якісь сумнівні послання.

Чи хтось перед тим як читати послання цієї пані із Ірландії загадав слова Біблії «Стережіться лжепророків, що приходять до вас в овечій одежі, а всередині – вовки хижі. Ви пізнаєте їх за плодами їхніми» (Мт. 7, 15-16).

Той, хто захоплюється ірландськими «небесними» посланнями грішить супроти І Божої Заповіді. У 32 розділі книги Виходу читаємо про те, як євреї зробили собі золоте теля та йому поклонялись як Богові, хочу пригадати чим закінчилась ця історія «Великого гріха допустились ви! Та я вийду оце до Господа; може спокутую ваш гріх.» Повернувсь Мойсей до Господа та й каже: «Ой, величезним гріхом провинились ці люди; зробили собі бога із золота. Ой, коли б ти простив їхній гріх! А ні, то викресли мене з твоєї книги, що ти написав.» Сказав Господь Мойсеєві: «Хто згрішив проти мене, того викреслю з моєї книги. Нині ж іди, веди людей туди, куди я заповідав тобі. Ось ангел мій ітиме поперед тебе, а як навідаюсь до них, я покараю їх за їхній гріх.» І покарав Господь народ за те, що поклонявся бичкові, якого зробив Арон» (Вихід 32:30-35). Чому так тяжко прийняти здорову науку Церкви, а різні об’явлення приймаються відразу? Чому Біблія припадає десь пилюкою, якщо ще вона є вдома, а сумнівні книжечки із такими ж сумнівними посланнями-об’явленнями читаються?

Згадайте слова апостола Івана: «Любі, не кожному духові вірте, а випробовуйте духів, чи вони від Бога, – багато бо лжепророків прийшло на світ» (1 Івана 4:1).

Багато, хто вчепився Логотипу Ювілейного року: бачить щось там таке страшне…

Проте задумаймось, що означає саме слово «Логотип»: wikipedia подає таке визначення: «Логотип (дав.-гр. ὀ λόγος — слово, і ὀ τύπος — знак, відбиток) — графічний або текстовий символ, який представляє якийсь конкретний суб’єкт або об’єкт, наприклад — населений пункт, компанію, організацію, приватну особу або продукт».

Отже, Логотип – це не картина, це не фото, це не ікона – це графічний символ.

Що ж про логотип навчає сама Церква: «Логотип – твір о. Марка І. Рупніка, Т. І., – представляє короткий богословський підсумок теми милосердя. Автор покликається на дуже цінний для ранньої Церкви образ Сина, який бере на плечі загублену людину, що вказує на любов Христа, котрий веде до завершення таємницю свого Воплочення відкупленням. Образ виконаний таким чином, щоб показати Доброго Пастиря, який з великою любов’ю торкається глибини серця людини, перемінюючи її життя. Ще одна деталь: Добрий Пастир у своєму великому милосерді бере на плечі людство, але Його погляд зустрічається з поглядом людини.»

Про логотип багато що писалось, тому я думаю немає сенсу це знову і знову говорити…

Звичайно, що ворог нашого спасіння буде робити все, щоб серед нас, християн, посіяти розкол, щоб посіяти у наших душах насіння зневіри, щоб ми засумнівались хоча б в одній правді, про яку навчає наша Церква. Рік Божого Милосердя був даний нам для того, щоб ми задумались над своїм життям, щоб ми примирились із Богом та своїм ближнім. Церква вкотре хотіла пригадати нам, що Бог є поруч, Він готовий піти шукатиту заблукану овечку, а, знайшовши її, радіти «…нею більше ніж дев’ятдесят дев’ятьма, що не заблукали» (Мт. 18:13). Що ж робимо натомість ми, а ми не хочемо чути голосу нашого пастиря, не слухаємо голосу Церкви, але йдемо за вовками в овечій шкурі. Може вже час задуматись? Замість того, щоб боятись логотипу «Ювілейного Року», біймося гріха, бо саме гріх нас віддаляє від Бога, саме через гріх ми стаємо на службу дияволові…

Вибір залишається за кожним: вірити у Бога – чи ні; грішити – чи ні; слухати голосу Церкви – чи сумнівних пророцтв… Вибирай…

“Духовний Дзвін”

Share

2 thoughts on “Про засуджені церквою об’явлення та “печать Бога”

  • 27/10/2016 at 14:19
    Permalink

    Ну що тішить, що ви знову повернулись на простори всесвітньої мережі інтернет, тішить, що Ваш сайт змінився не тільки зовні, але і якісно… Так що працюйте у цьому ж напрямі і далі…
    Щодо статті, то говорите правду, але мені пригадуються слова Т. Г. Шевченка:
    “Якби ви вчились так, як треба,
    То й мудрость би була своя.”
    До чого я це: іноді треба люд Божий вчити, та й, якщо чесно, якби святі отці менше гасали по сумнівних місцях, де відбуваються сумнівні об’явлення, то і проблем було б на багато у вас менше. Я ні про кого із вас, панове, не говорю і нікого не звинувачую – це так, на загал. Дуже часто роздають різні образки, що там якийсь хрест замироточив, якісь шнурочки, олійки. Треба пояснювати людям, що є предметом віри, а що – ні.
    Успіхів, панове, у вашій праці. До нових зустрічей. Я трохи покоментую ваші дописи, а то тут у вас “тишь да гладь”.

    Reply
    • 29/10/2016 at 20:24
      Permalink

      Дякуємо за коменар.

      Reply

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *