Принеси свій біль Богу: сила для сьогоднішнього дня і надія – для завтрашнього

Чимало християн вірять, що, коли ми будемо жити так, як повинні, то позбудемося страждань. І тільки тоді наше життя набуде іншого значення, заграє різноманітними кольорами. Так думає людина.

По-іншому роздумує Біблія. Замість того, щоби переконувати Божих дітей, що життя буде світлим та радісним, без страждань та клопотів, Біблія обіцяє і наголошує на стражданнях.

Апостол Павло стверджує, що страждання – це частина християнського життя, тобто частина життя людини, котра вірить у Бога. «Гадаю бо, що страждання нинішнього часу негідні майбутньої слави, яка має нам з’явитися» (Рим. 8:18). «Не тільки вони, а й ми самі, що маємо зачаток Духа, ми самі в собі стогнемо, очікуючи усиновлення, визволення нашого тіла» (Рим. 8:23).

Питання полягає не в тому, чи будемо ми переживати біль, а в тому, як ми будемо її переносити. Чи принесемо ми тоді Богу біль свого серця?

Якщо ми перебуваємо біля людини, котра переносить біль… Приймімо підказку від Святого Духа: не намагаймося все пояснити. Перестаньмо пояснювати те, що не може бути поясненим. Просто будьмо поруч тієї людини. Плачмо разом із нею, якщо вона плаче. І молімося, що Святий Дух допоміг та скріпив її.

Якщо ми переживаємо біль… Знову ж таки приймімо підказку від Святого Духа: принесімо її Богу. Адже всі ми – Божі діти, в житті котрих завжди творить Бог. Це охоплює і час нашого болю. Звичайно, що нам так цікаво дізнатися «причину» болю та страждань, і Бог, можливо, відкриє її тільки у вічності.

Сила для сьогоднішнього дня і світла надія для завтрашнього – ось це все, що ми маємо на даний час. Коли ми не можемо триматися за Божу руку, то можемо довірити Йому наші серця.

Він Сам сказав: «Я – воскресіння і життя. Хто в мене вірує, той навіть і вмерши – житиме! Кожен, хто живе і в мене вірує, – не вмре повіки. Віриш тому?» (Ів. 11:25-26).

Фото, ілюстративне:Gerd Altmannіз сайту Pixabay