Притча: “Багач, мудрець та жупан”

Одного разу багач звернувся до мудреця:

– Скажи мені, вельмишановний, якщо ти такий розумний, то чому ти такий бідний?

На це мудрець, звертаючись до його, розшитого золотом жупана, сказав:

– Вельмишановний жупане, моє багатство всередині, а не ззовні. Коли твій господар засинає, то він не бере з собою ані тебе, ані слуг, ані золото. І, якщо йому присниться, що за ним біжить тигр, то він буде у страху втікати від нього, а не кликати на допомогу слуг. У сні його від тигра врятує тільки біг. Якщо ж йому присниться, що він замерзає, то він буде трястися від холоду і не зможе взяти і накритися тобою, таким теплим та дорогим жупаном. Його врятує від холоду тільки уміння розводити багаття. Справжнє багатство – це наші здібності та вміння. Вони всередині нас, а ззовні – тільки їхні прояви.

Багач, здивований тим, що мудрець розмовляє з його жупаном, а не з ним, закричав:

– Ти нерозумний! Як можна розмовляти з моїм жупаном і не бачити мене – його господаря!.

На що мудрець посміхнувся й відповів:

– Так буває з великою кількістю людьми. Вони розмовляють з тілами і не бачать їх господарів.